Псалми 78
1 Пісня навча́льна Асафова.
Una contemplación de Asaf. Escuchad mi enseñanza, pueblo mío. Vuelve tus oídos a las palabras de mi boca.
2 нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
Voy a abrir mi boca en una parábola. Pronunciaré oscuros refranes de antaño,
3 Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
que hemos oído y conocido, y nuestros padres nos lo han dicho.
4 того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
No los esconderemos de sus hijos, contar a la generación venidera las alabanzas de Yahvé, su fuerza y las maravillas que ha hecho.
5 Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
Porque estableció un pacto en Jacob, y designó una enseñanza en Israel, que ordenó a nuestros padres, que los den a conocer a sus hijos;
6 щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
para que la generación venidera lo sepa, incluso los niños que han de nacer; que deben levantarse y decírselo a sus hijos,
7 І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
para que pongan su esperanza en Dios, y no olvidar las obras de Dios, sino que guarden sus mandamientos,
8 І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
y que no sean como sus padres — una generación obstinada y rebelde, una generación que no ha fidelizado su corazón, cuyo espíritu no estaba firme con Dios.
9 Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
Los hijos de Efraín, armados y con arcos, se volvió atrás en el día de la batalla.
10 вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
No cumplieron el pacto de Dios, y se negó a caminar en su ley.
11 і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
Se olvidaron de sus actos, sus maravillosas hazañas que les había mostrado.
12 Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
Hizo cosas maravillosas a la vista de sus padres, en la tierra de Egipto, en el campo de Zoan.
13 Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
Partió el mar y los hizo pasar. Hizo que las aguas se mantuvieran como un montón.
14 і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
De día también los guiaba con una nube, y toda la noche con una luz de fuego.
15 на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
Partió rocas en el desierto, y les dio de beber abundantemente como de las profundidades.
16 Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
También sacó arroyos de la roca, e hizo que las aguas corrieran como ríos.
17 Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
Sin embargo, siguieron pecando contra él, para rebelarse contra el Altísimo en el desierto.
18 і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
Tentaron a Dios en su corazón pidiendo comida según su deseo.
19 І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
Sí, hablaron contra Dios. Dijeron: “¿Puede Dios preparar una mesa en el desierto?
20 Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
He aquí que golpeó la roca, de modo que las aguas brotaron, y los arroyos se desbordaron. ¿Puede dar pan también? ¿Proporcionará carne a su pueblo?”
21 Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
Por lo tanto, Yahvé escuchó y se enojó. Se encendió un fuego contra Jacob, La ira también se dirigió contra Israel,
22 бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
porque no creían en Dios, y no confió en su salvación.
23 А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
Sin embargo, él mandaba en los cielos, y abrió las puertas del cielo.
24 і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
Hizo llover maná sobre ellos para que comieran, y les dio comida del cielo.
25 Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
El hombre comió el pan de los ángeles. Les mandó comida hasta la saciedad.
26 Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
Hizo que el viento del este soplara en el cielo. Con su poder guió el viento del sur.
27 і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
También hizo llover sobre ellos carne como el polvo, aves aladas como la arena de los mares.
28 і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
Los dejó caer en medio de su campamento, alrededor de sus viviendas.
29 І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
Comieron, pues, y se saciaron. Les dio su propio deseo.
30 Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
No se apartaron de sus antojos. La comida aún estaba en sus bocas,
31 а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
cuando la ira de Dios subió contra ellos, mató a algunos de sus más fuertes, y abatió a los jóvenes de Israel.
32 Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
A pesar de todo esto, pecaron, y no creían en sus maravillosas obras.
33 — і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
Por eso consumió sus días en la vanidad, y sus años de terror.
34 Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
Cuando los mató, entonces preguntaron por él. Volvieron y buscaron a Dios con ahínco.
35 і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
Recordaron que Dios era su roca, el Dios Altísimo, su redentor.
36 І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
Pero ellos lo halagaron con su boca, y le mintieron con la lengua.
37 бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
Porque su corazón no estaba bien con él, ni fueron fieles a su pacto.
38 Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
Pero él, siendo misericordioso, perdonó la iniquidad y no los destruyó. Sí, muchas veces desvió su ira, y no despertó toda su ira.
39 і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
Recordó que no eran más que carne, un viento que pasa y no vuelve.
40 Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
Cuántas veces se rebelaron contra él en el desierto, ¡y lo afligió en el desierto!
41 І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
Se volvieron y tentaron a Dios, y provocó al Santo de Israel.
42 вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
No se acordaron de su mano, ni el día en que los redimió del adversario;
43 як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
cómo puso sus signos en Egipto, sus maravillas en el campo de Zoan,
44 і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
convirtió sus ríos en sangre, y sus arroyos, para que no pudieran beber.
45 Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
Envió entre ellos enjambres de moscas, que los devoraron; y ranas, que los destruyeron.
46 А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
También le dio su aumento a la oruga, y su trabajo a la langosta.
47 Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
Destruyó sus vides con el granizo, sus higueras de sicomoro con la escarcha.
48 І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
También entregó su ganado al granizo, y sus rebaños a los rayos calientes.
49 Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
Arrojó sobre ellos la ferocidad de su ira, la ira, la indignación y los problemas, y una banda de ángeles del mal.
50 Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
Hizo un camino para su ira. No les perdonó el alma de la muerte, sino que entregaron su vida a la peste,
51 І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
y golpeó a todos los primogénitos de Egipto, el jefe de su fuerza en las tiendas de Cam.
52 І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
Pero sacó a los suyos como a ovejas, y los guió en el desierto como un rebaño.
53 І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
Los condujo con seguridad, para que no tuvieran miedo, pero el mar arrolló a sus enemigos.
54 І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
Los llevó a la frontera de su santuario, a esta montaña, que su mano derecha había tomado.
55 І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
También expulsó a las naciones que estaban delante de ellos, les asignó una herencia por línea, e hizo que las tribus de Israel habitasen en sus tiendas.
56 Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
Sin embargo, tentaron y se rebelaron contra el Dios Altísimo, y no mantuvo sus testimonios,
57 і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
sino que se volvieron atrás, y actuaron con traición como sus padres. Estaban retorcidos como un arco engañoso.
58 І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
Porque lo provocaron a la ira con sus lugares altos, y lo movieron a los celos con sus imágenes grabadas.
59 Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
Cuando Dios escuchó esto, se enojó, y aborrecía enormemente a Israel,
60 і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
por lo que abandonó la tienda de Silo, la tienda que colocó entre los hombres,
61 і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
y entregó su fuerza al cautiverio, su gloria en la mano del adversario.
62 І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
También entregó a su pueblo a la espada, y se enfadó con su herencia.
63 його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
El fuego devoró a sus jóvenes. Sus vírgenes no tenían canción de boda.
64 його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
Sus sacerdotes cayeron por la espada, y sus viudas no podían llorar.
65 Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
Entonces el Señor se despertó como quien sale del sueño, como un hombre poderoso que grita a causa del vino.
66 і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
Golpeó a sus adversarios hacia atrás. Los sometió a un reproche perpetuo.
67 Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
Además, rechazó la tienda de José, y no eligió la tribu de Efraín,
68 а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
Pero eligió la tribu de Judá, El Monte Sión que él amaba.
69 І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
Construyó su santuario como las alturas, como la tierra que ha establecido para siempre.
70 І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
También eligió a David, su siervo, y lo sacaron de los rediles;
71 від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
de seguir a las ovejas que tienen sus crías, lo llevó a ser el pastor de Jacob, su pueblo, e Israel, su herencia.
72 і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
Así quefue su pastor según la integridad de su corazón, y los guió con la destreza de sus manos.
