Псалми 78
1 Пісня навча́льна Асафова.
Maskil de Asaf. Escucha, pueblo mío, mi enseñanza; presta oído a las palabras de mis labios.
2 нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
Voy a abrir mi boca en un poema, y evocaré escondidas lecciones del pasado.
3 Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
Lo que hemos oído y aprendido, lo que nos han contado nuestros padres,
4 того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
no lo ocultaremos a sus hijos; relataremos a la generación venidera las glorias de Yahvé y su poderío, y las maravillas que Él hizo.
5 Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
Porque Él, habiendo dado testimonio a Jacob, y establecido una ley en Israel, mandó a nuestros padres enseñarlo a sus hijos,
6 щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
para que lo supiera la generación siguiente, y a su vez los hijos nacidos de esta lo narrasen a sus propios hijos;
7 І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
de suerte que pongan en Dios su confianza, no olvidando los beneficios de Yahvé y observando sus mandamientos;
8 І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
para que no vengan a ser como sus padres, una raza indócil y contumaz; generación que no tuvo el corazón sencillo ni el espíritu fiel a Dios.
9 Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
Los hijos de Efraím, muy diestros arqueros, volvieron las espaldas en el día de la batalla;
10 вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
no guardaron la alianza con Dios, rehusaron seguir su ley;
11 і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
olvidaron sus obras y las maravillas que hizo ante los ojos de ellos.
12 Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
A la vista de sus padres Él había hecho prodigios en el país de Egipto, en los campos de Tanis.
13 Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
Dividió el mar por medio, y los hizo pasar, sosteniendo las aguas como un muro.
14 і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
De día los guiaba con la nube y toda la noche con un resplandor de fuego.
15 на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
Hendió la roca en el desierto, y les dio de beber aguas copiosísimas.
16 Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
Sacó torrentes de la peña, hizo salir aguas como ríos.
17 Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
Mas ellos continuaron pecando contra Él, resistiendo al Altísimo en el yermo;
18 і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
tentaron a Dios en sus corazones, pidiendo comida según su antojo.
19 І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
Y hablando mal de Dios, dijeron: “¿Podrá Dios prepararnos una mesa en el desierto?
20 Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
Cierto es que hirió la peña, y brotaron aguas y corrieron torrentes; mas ¿podrá también dar pan y proveer de carne a su pueblo?”
21 Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
Yahvé lo oyó y se indignó; su fuego se encendió contra Jacob, y subió de punto su ira contra Israel,
22 бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
porque no creyeron a Dios, ni confiaron en su auxilio.
23 А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
Con todo, ordenó a las nubes en lo alto, abrió las puertas del cielo,
24 і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
y llovió sobre ellos maná para su sustento, dándoles trigo del cielo.
25 Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
Pan de fuertes comió el hombre, les envió comida hasta hartarlos.
26 Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
Después levantó el viento solano en el cielo, guio con su poder el ábrego,
27 і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
y llovió sobre ellos carne tanta como el polvo; aves volátiles como arena del mar
28 і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
cayeron en su campamento, en derredor de sus tiendas.
29 І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
Y comieron y se hartaron. Así Él les dio lo que habían deseado.
30 Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
Mas no bien satisfecho su apetito, y estando el manjar aún en su boca,
31 а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
se alzó contra ellos la ira de Dios, e hizo estragos entre los más fuertes, y abatió a la flor de Israel.
32 Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
Sin embargo, pecaron de nuevo, y no dieron crédito a sus milagros.
33 — і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
Y Él consumió sus días en un soplo, y sus años con repentinas calamidades.
34 Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
Cuando les enviaba la muerte, entonces recurrían a Él, y volvían a convertirse a Dios,
35 і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
recordando que Dios era su roca, y el Altísimo su Libertador.
36 І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
Pero lo lisonjeaban con su boca, y con su lengua le mentían;
37 бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
su corazón no era sincero para con Él, y no permanecieron fieles a su alianza.
38 Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
Él, no obstante, en su misericordia, les perdonaba su culpa, y no los exterminaba. Muchas veces contuvo su ira, y no permitió que se desahogase toda su indignación,
39 і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
acordándose de que eran carne, un soplo que se va y no vuelve.
40 Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
¡Cuántas veces lo provocaron en el desierto; cuántas lo irritaron en aquella soledad!
41 І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
Y no cesaban de tentar a Dios, de afligir al Santo de Israel.
42 вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
No se acordaban ya de su mano, de aquel día en que los libertó del poder del opresor,
43 як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
cuando Él ostentó sus prodigios en Egipto, y sus maravillas en los campos de Tanis,
44 і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
trocando en sangre sus ríos y sus canales, para que no bebiesen;
45 Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
enviando contra ellos unos tábanos que los devoraban, y ranas que los infectaron;
46 А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
entregando sus cosechas a la oruga, y el fruto de su trabajo a la langosta;
47 Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
destruyendo con el granizo sus viñas, y con heladas sus higueras;
48 І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
librando a la peste sus manadas, y sus rebaños al contagio;
49 Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
desatando contra ellos el ardor de su ira, su indignación, el furor, el castigo: un tropel de ejecutores de calamidad;
50 Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
dando libre paso a su saña, y entregando a ellos mismos a la peste, sin perdonar sus propias vidas,
51 І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
y matando a todo primogénito en Egipto, las primicias del vigor en las tiendas de Cam.
52 І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
Ni recordaban cuando como ovejas sacó a los de su pueblo, y los guio como un rebaño por el desierto,
53 І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
y los condujo con seguridad y sin temor, mientras sepultaba a sus enemigos en el mar.
54 І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
Y los llevó a su tierra santa, a los montes que conquistó su diestra;
55 І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
expulsó ante ellos a los gentiles, en suertes repartió la heredad de estos, y en sus pabellones hizo habitar a las tribus de Israel.
56 Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
Pero ellos aun tentaron y provocaron al Dios Altísimo, y no guardaron sus mandamientos.
57 і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
Apostataron y fueron traidores, como sus padres; fallaron como un arco torcido.
58 І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
Lo movieron a ira con sus lugares altos, y con sus esculturas le excitaron los celos.
59 Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
Ardió con esto el furor de Dios; acerbamente apartó de sí a Israel,
60 і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
y abandonó el Tabernáculo de Silo, la morada que tenía entre los hombres.
61 і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
Abandonó al cautiverio su fortaleza, y su gloria en manos del adversario.
62 І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
Entregó su pueblo a la espada, y se irritó contra su herencia.
63 його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
El fuego devoró a sus jóvenes, y sus doncellas no fueron desposadas.
64 його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
A cuchillo cayeron sus sacerdotes, y sus viudas no los lloraron.
65 Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
El Señor despertó entonces como de un sueño -cual gigante adormecido por el vino-
66 і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
e hirió a los enemigos en la zaga, cubriéndolos de ignominia para siempre.
67 Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
Mas reprobó la tienda de José, y a la tribu de Efraím no la eligió,
68 а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
y prefirió a la tribu de Judá, el monte Sión, su predilecto.
69 І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
Y levantó, como cielo, su santuario, como la tierra, que fundó para siempre.
70 І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
Y escogió a su siervo David, sacándolo de entre los rebaños de ovejas;
71 від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
detrás de las que amamantaban lo llamó, para que apacentase a Jacob, su pueblo, y a Israel, su heredad.
72 і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
Y él los apacentó con sencillez de corazón, y los guio con la destreza de sus manos.
