Псалми 78
1 Пісня навча́льна Асафова.
Pesem ukovita Asafova. Poslušaj, ljudstvo moje, nauk moj; nagnite uho svoje govoru mojih ust.
2 нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
V priliki odprem usta svoja; od sebe dam skrivnosti časov nekdanjih,
3 Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
Kar smo slišali in znali, ko so nam pravili pradedje naši.
4 того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
Prikrivali ne bodemo njih otrokom, naslednjemu rodu, da oznanjajo hvalo Gospodovo in moč njegovo, in čudovita dela njegova, katera je storil.
5 Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
Ker ustanovil je pričanje v Jakobu in postavil zakon v Izraelu, ko je zapovedal pradedom našim, oznanjati svojim otrokom.
6 щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
Da vedó, naslednji rod, otroci prihodnji, in vstanejo ter oznanjajo otrokom svojim.
7 І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
Upanje svoje naj stavijo v Boga, in ne pozabijo naj dejanj Boga mogočnega, temuč hranijo naj zapovedi njegove.
8 І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
In ne bodejo naj kakor njih pradedje, rod trdovraten in uporen; rod, kateri ni popravil srca svojega, in katerega duh ni bil stanoviten proti Bogu mogočnemu,
9 Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
Kakor nasledniki Efrajmovi, kateri oboroženi streljajo z lokom in hrbte obračajo ob času bitve.
10 вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
Ohranili niso zaveze Božje, in branili so se hoditi po zakonu njegovem,
11 і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
Pozabivši dejanj njegovih, in čudovitih del njegovih, katera jim je bil pokazal.
12 Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
Pred pradedi njihovimi je delal čuda, v deželi Egiptovski, na polji Taniškem.
13 Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
Razklal je bil morje, da jih je prepeljal čez, in postavil je vode, kakor kùp.
14 і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
In spremljal jih je z oblakom podnevi, in vso noč sè svetlim ognjem.
15 на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
Razklal je bil skale v puščavi, da bi pijačo pripravil v valovih preobilo.
16 Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
Valove je izpeljal iz skale, in vode dol spuščal kakor reke.
17 Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
Vendar so dalje grešili še zoper njega, in dražili Najvišjega v sami suhi deželi.
18 і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
In izkušajoč Boga mogočnega v srci svojem, térjali so jedi po svojega srca želji.
19 І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
In grdo govoreč zoper Boga, rekli so: "Ali bi mogel Bog mogočni napraviti mizo v tej puščavi?
20 Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
Glej, tako je udaril skalo, da so tekle vode, in potoki so se udrli, ali bi mogel dati tudi živeža? ali bi pripravil mesa svojemu ljudstvu?"
21 Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
Zato je Gospod slišal in se razjaril; in ogenj se je bil vnel zoper Jakoba, in jeza je tudi gorela zoper Izraela.
22 бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
Ker niso verovali v Boga, in niso zaupali v blaginjo njegovo.
23 А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
Dasi je bil zapovedal gornjim oblakom zgoraj in odprl vrata nebeška,
24 і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
In dežil nad nje máno za jed in dajal žito nebeško;
25 Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
Kruh najmočnejših je jedel vsak; popotnico jim je pošiljal do sitega.
26 Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
Zagnal je sever na nebesih, in z močjo svojo pripeljal jug.
27 і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
Ko je dežil nad nje meso kakor prah, in kakor morski pések tiče krilate;
28 і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
Metal jih je med šatore, okolo prebivališč svojih.
29 І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
In jedli so in bili so nasiteni močno, in česar so poželeli, prinesel jim je.
30 Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
Še niso bili iznebili se poželenja svojega, še je bila jed njih v njihovih ustih;
31 а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
Ko je jeza Božja goreča proti njim morila med najmočnejimi iz med njih in pokončavala mladeniče Izraelske.
32 Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
Po vsem tem so še grešili in niso verovali zavoljo čudovitih dél njegovih.
33 — і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
Zatorej je pogubljal v ničemurnosti njih dní, in njih leta v strahu.
34 Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
Ko jih je pobijal, ako so popraševali po njem in izpreobrnivši se zjutraj iskali Boga mogočnega,
35 і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
Spomnivši se, da je bil Bog njih skala in Bog mogočni najvišji njih rešnik;
36 І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
Če tudi so ga hoteli varati z usti svojimi, in so z jezikom svojim lagali se njemu,
37 бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
In srce njihovo ni bilo obrneno proti njemu, in niso bili stanovitni v zavezi njegovi:
38 Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
Vendar je on usmiljen opíral krivico, tako da jih ni pogubil; in odvračal je svoj srd obilo, in ní vnemal vse jeze svoje,
39 і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
Spomnivši se, da so meso, veter, ki gre in se ne vrne.
40 Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
Kolikokrat so ga razdražili v puščavi; žalili so ga v samoti!
41 І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
Ki so hitro izkušali Boga mogočnega, in žalili Svetega Izraelovega.
42 вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
Ne spomnivši se roke njegove, dné, ko jih je bil otél sovražnika.
43 як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
Ko je v Egiptu delal znamenja svoja, in čuda svoja na polji Taniškem.
44 і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
Ko je v kri izpremenil njih potoke, in reke njih, da bi ne mogli piti.
45 Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
Izpustil je nad njé živali krdelo, da bi jih pokončalo, in žabe, da jih uničijo.
46 А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
In dal je njih sad murnu in kobilici njih delo.
47 Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
Pobil je s točo njih trte in smokve njih z ognjem, ki je pokončal vse, kamor je prišel.
48 І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
Dal je tudi isti toči njih živali, in njih čede žarjavici ognjeni.
49 Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
Izpustil je nad nje jeze svoje žar, srd in nevoljo in stisko, pošiljajoč oznanovalce nesreče.
50 Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
Pretehtal je k jezi svoji pot, smrti ni ubranil njih življenja; in živali njih izročil je kugi.
51 І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
In udaril je vse prvorojeno v Egiptu; prvino moči v šatorih Kamovih.
52 І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
In prepeljal je kakor ovce ljudstvo svoje, in vodil jih je kakor čede po puščavi.
53 І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
In peljal jih je varno tako, da se niso bali, potem ko je bilo morje pokrilo njih sovražnike.
54 І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
Pripeljal jih je do meje svetosti svoje, gore té, katero je pridobila desnica njegova.
55 І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
Izgnal je izpred njih obličja narode in storil, da so pripali vrvi posesti in prebivali so v njih šatorih Izraelovi rodovi.
56 Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
Vendar so izkušali in razdražili Boga najvišjega, in pričanj njegovih niso se držali.
57 і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
Temuč obrnili so se ter ravnali izdajalsko, kakor njih pradedje; obrnili so se kakor lok goljufen,
58 І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
Ker dražili so ga z višinami svojimi in svojimi maliki, do ljubosumnosti so ga razvneli.
59 Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
Slišal je Bog in se razsrdil, in zavrgel je silno Izraela.
60 і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
Tako, da je zapustivši prebivališče v Silu, šator, katerega je bil postavil med ljudmi,
61 і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
Dal v sužnjost svojo moč, in slavo svojo sovražniku v pest.
62 І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
In izročil je meču ljudstvo svoje, ker se je bil razsrdil zoper posestvo svoje.
63 його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
Ogenj je pokončal mladeniče njegove, in device njegove niso se hvalile.
64 його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
Duhovniki njegovi padli so pod mečem, in vdove njegove niso jokale.
65 Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
Potem se je zbudil Gospod, kakor da bi bil spal, kakor korenjak, pojoč po vinu.
66 і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
In udaril je sovražnike svoje nazaj; sramoto večno jim je naložil.
67 Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
Slednjič je zavrgel šator Jožefov in rodú Efrajmovega ni izvolil.
68 а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
Izvolil pa je rod Judov, goro Sijonsko, da bi jo ljubil.
69 І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
Zidal je enako najvišjim gradovom svetišče svoje, namreč v deželi, katero je utrdil.
70 І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
In izvolil je Davida hlapca svojega, in vzel ga iz ograje čede,
71 від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
Peljal ga je od doječih, da bi pasel Jakoba, ljudstvo svoje in Izraela, posestvo svoje,
72 і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
Kateri jih je pasel po poštenosti srca svojega, in vodil jih je z najvišjo razumnostjo svojih rok.
