Псалми 78
1 Пісня навча́льна Асафова.
Escutai a minha lei, povo meu: inclinai os vossos ouvidos às palavras da minha boca.
2 нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
Abrirei a minha boca numa parábola; falarei enigmas da antiguidade.
3 Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
As quais temos ouvido e sabido, e nossos pais no-las tem contado.
4 того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
Não as encobriremos aos seus filhos, mostrando à geração futura os louvores do Senhor, assim como a sua força e as maravilhas que fez.
5 Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
Porque ele estabeleceu um testemunho em Jacob, e pôs uma lei em Israel, a qual deu aos nossos pais para que a fizessem conhecer a seus filhos.
6 щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
Para que a geração vindoura a soubesse, os filhos que nascessem, os quais se levantassem e a contassem a seus filhos.
7 І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
Para que pusessem em Deus a sua esperança, e se não esquecessem das obras de Deus, mas guardassem os seus mandamentos.
8 І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
E não fossem como seus pais, geração contumaz e rebelde, geração que não regeu o seu coração, e cujo espírito não foi fiel com Deus
9 Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
Os filhos de Ephraim, armados e trazendo arcos, viraram costas no dia da peleja.
10 вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
Não guardaram o concerto de Deus, e recusaram andar na sua lei.
11 і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
E esqueceram-se das suas obras e das maravilhas que lhes fizera ver.
12 Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
Maravilhas que ele fez à vista de seus pais na terra do Egito, no campo de Zoan.
13 Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
Dividiu o mar, e os fez passar por ele; fez com que as águas parassem como num montão.
14 і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
De dia os guiou por uma nuvem, e toda a noite por uma luz de fogo.
15 на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
Fendeu as penhas no deserto; e deu-lhes de beber como de grandes abismos.
16 Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
Fez sair fontes da rocha, e fez correr as águas como rios.
17 Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
E ainda proseguiram em pecar contra ele, provocando ao altíssimo na solidão.
18 і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
E tentaram a Deus nos seus corações, pedindo carne para o seu apetite.
19 І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
E falaram contra Deus, e disseram: Acaso pode Deus preparar-nos uma mesa no deserto?
20 Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
Eis que feriu a penha, e águas correram dela; rebentaram ribeiros em abundância: poderá também dar-nos pão, ou preparar carne para o seu povo?
21 Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
Pelo que o Senhor os ouviu, e se indignou: e acendeu um fogo contra Jacob, e furor também subiu contra Israel;
22 бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
Porquanto não creram em Deus, nem confiaram na sua salvação:
23 А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
Ainda que mandara às altas nuvens, e abriu as portas dos céus,
24 і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
E chovera sobre eles o maná para comerem, e lhes dera do trigo do céu.
25 Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
O homem comeu o pão dos anjos; ele lhes mandou comida a fartar.
26 Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
Fez ventar o vento do oriente nos céus, e o trouxe do sul com a sua força.
27 і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
E choveu sobre eles carne como pó, e aves de asas como a areia do mar.
28 і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
E as fez cair no meio do seu arraial, ao redor de suas habitações.
29 І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
Então comeram e se fartaram bem; pois lhes cumpriu o seu desejo.
30 Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
Não refreiaram o seu apetite. Ainda lhes estava a comida na boca,
31 а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
Quando a ira de Deus desceu sobre eles, e matou os mais gordos deles, e feriu os escolhidos de Israel.
32 Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
Com tudo isto ainda pecaram, e não deram crédito às suas maravilhas.
33 — і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
Pelo que consumiu os seus dias na vaidade e os seus anos na angústia.
34 Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
Quando os matava, então o procuravam; e voltavam, e de madrugada buscavam a Deus.
35 і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
E se lembravam de que Deus era a sua rocha, e o Deus altíssimo o seu redentor.
36 І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
Todavia lisongeavam-no com a boca, e com a língua lhe mentiam.
37 бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
Porque o seu coração não era reto para com ele, nem foram fieis no seu concerto.
38 Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
Porém ele, que é misericordioso, perdoou a sua iniquidade: e não os destruiu, antes muitas vezes desviou deles o seu furor, e não despertou toda a sua ira
39 і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
Porque se lembrou de que eram de carne, vento que vai e não torna.
40 Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
Quantas vezes o provocaram no deserto, e o molestaram na solidão!
41 І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
Voltaram atráz, e tentaram a Deus; e limitaram o Santo de Israel.
42 вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
Não se lembraram da sua mão, nem do dia em que os livrou do adversário:
43 як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
Como obrou os seus sinais no Egito, e as suas maravilhas no campo de Zoan;
44 і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
E converteu os seus rios em sangue, e as suas correntes, para que não pudessem beber.
45 Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
Enviou entre eles enxames de moscas que os consumiram, e rãs que os destruiram.
46 А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
Deu também ao pulgão a sua novidade, e o seu trabalho aos gafanhotos.
47 Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
Destruiu as suas vinhas com saraiva, e os seus sicômoros com pedrisco.
48 І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
Também entregou o seu gado à saraiva, e os seus rebanhos às brazas ardentes.
49 Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
Lançou sobre eles o ardor da sua ira, furor, indignação, e angústia, mandando maus anjos contra eles.
50 Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
Preparou caminho à sua ira; não retirou as suas almas da morte, mas entregou à pestilência as suas vidas.
51 І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
E feriu a todo o primogênito no Egito, primícias da sua força nas tendas de Cão.
52 І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
Mas fez com que o seu povo saísse como ovelhas, e os guiou pelo deserto como um rebanho.
53 І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
E os guiou com segurança, que não temeram; mas o mar cobriu os seus inimigos.
54 І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
E o trouxe até ao termo do seu santuário, até este monte que a sua dextra adquiriu.
55 І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
E expulsou as nações de diante deles, e as partiu em herança por linha, e fez habitar em suas tendas as tribos de Israel.
56 Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
Contudo tentaram e provocaram o Deus altíssimo, e não guardaram os seus testemunhos.
57 і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
Mas retiraram-se para traz, e portaram-se infielmente como seus pais: viraram-se como um arco enganoso.
58 І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
Pois o provocaram à ira com os seus altos, e moveram o seu zelo com as suas imagens de escultura.
59 Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
Deus ouviu isto e se indignou; e aborreceu a Israel em grande maneira.
60 і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
Pelo que desamparou o tabernáculo em Silo, a tenda que estabeleceu entre os homens.
61 і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
E deu a sua força ao cativeiro; e a sua glória à mão do inimigo.
62 І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
E entregou o seu povo à espada; e se enfureceu contra a sua herança.
63 його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
O fogo consumiu os seus mancebos, e as suas donzelas não foram dadas em casamento.
64 його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
Os seus sacerdotes cairam à espada, e as suas viúvas não fizeram lamentação.
65 Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
Então o Senhor despertou, como quem acaba de dormir, como um valente que se alegra com o vinho.
66 і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
E feriu os seus adversários por detraz, e pô-los em perpétuo desprezo.
67 Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
Além disto, recusou o tabernáculo de José, e não elegeu a tribo de Ephraim.
68 а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
Antes elegeu a tribo de Judá; o monte de Sião, que ele amava.
69 І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
E edificou o seu santuário como altos palácios, como a terra que fundou para sempre.
70 І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
Também elegeu a David seu servo, e o tirou dos apriscos das ovelhas:
71 від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
E o tirou do cuidado das que se achavam prenhes; para apascentar a Jacob, seu povo, e a Israel, sua herança.
72 і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
Assim os apascentou, segundo a integridade do seu coração, e os guiou pela indústria de suas mãos.
