Псалми 78
1 Пісня навча́льна Асафова.
intellectus Asaph adtendite populus meus legem meam inclinate aurem vestram in verba oris mei
2 нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
aperiam in parabola os meum eloquar propositiones ab initio
3 Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
quanta audivimus et cognovimus ea et patres nostri narraverunt nobis
4 того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
non sunt occultata a filiis eorum in generationem alteram narrantes laudes Domini et virtutes eius et mirabilia eius quae fecit
5 Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
et suscitavit testimonium in Iacob et legem posuit in Israhel quanta mandavit patribus nostris nota facere ea filiis suis
6 щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
ut cognoscat generatio altera filii qui nascentur et exsurgent et narrabunt filiis suis
7 І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
ut ponant in Deo spem suam et non obliviscantur opera Dei et mandata eius exquirant
8 І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
ne fiant sicut patres eorum generatio prava et exasperans generatio quae non direxit cor suum et non est creditus cum Deo spiritus eius
9 Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
filii Effrem intendentes et mittentes arcus conversi sunt in die belli
10 вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
non custodierunt testamentum Dei et in lege eius noluerunt ambulare
11 і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
et obliti sunt benefactorum eius et mirabilium eius quae ostendit eis
12 Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
coram patribus eorum quae fecit mirabilia in terra Aegypti in campo Taneos
13 Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
interrupit mare et perduxit eos statuit aquas quasi utrem
14 і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
et deduxit eos in nube diei et tota nocte in inluminatione ignis
15 на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
interrupit petram in heremo et adaquavit eos velut in abysso multa
16 Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
et eduxit aquam de petra et deduxit tamquam flumina aquas
17 Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
et adposuerunt adhuc peccare ei in ira excitaverunt Excelsum in inaquoso
18 і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
et temptaverunt Deum in cordibus suis ut peterent escas animabus suis
19 І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
et male locuti sunt de Deo dixerunt numquid poterit Deus parare mensam in deserto
20 Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
quoniam percussit petram et fluxerunt aquae et torrentes inundaverunt numquid et panem potest dare aut parare mensam populo suo
21 Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
ideo audivit Dominus et distulit et ignis accensus est in Iacob et ira ascendit in Israhel
22 бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
quia non crediderunt in Deo nec speraverunt in salutare eius
23 А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
et mandavit nubibus desuper et ianuas caeli aperuit
24 і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
et pluit illis manna ad manducandum et panem caeli dedit eis
25 Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
panem angelorum manducavit homo cibaria misit eis in abundantiam
26 Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
transtulit austrum de caelo et induxit in virtute sua africum
27 і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
et pluit super eos sicut pulverem carnes et sicut harenam maris volatilia pinnata
28 і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
et ceciderunt in medio castrorum eorum circa tabernacula eorum
29 І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
et manducaverunt et saturati sunt nimis et desiderium eorum adtulit eis
30 Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
non sunt fraudati a desiderio suo adhuc escae eorum erant in ore ipsorum
31 а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
et ira Dei ascendit in eos et occidit pingues eorum et electos Israhel inpedivit
32 Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
in omnibus his peccaverunt adhuc et non crediderunt mirabilibus eius
33 — і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
et defecerunt in vanitate dies eorum et anni eorum cum festinatione
34 Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
cum occideret eos quaerebant eum et revertebantur et diluculo veniebant ad Deum
35 і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
et rememorati sunt quia Deus adiutor est eorum et Deus excelsus redemptor eorum est
36 І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
et dilexerunt eum in ore suo et lingua sua mentiti sunt ei
37 бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
cor autem ipsorum non erat rectum cum eo nec fideles habiti sunt in testamento eius
38 Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
ipse autem est misericors et propitius fiet peccatis eorum et non perdet eos et abundabit ut avertat iram suam et non accendet omnem iram suam
39 і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
et recordatus est quia caro sunt spiritus vadens et non rediens
40 Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
quotiens exacerbaverunt eum in deserto in ira concitaverunt eum in inaquoso
41 І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
et conversi sunt et temptaverunt Deum et Sanctum Israhel exacerbaverunt
42 вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
non sunt recordati manus eius die qua redemit eos de manu tribulantis
43 як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
sicut posuit in Aegypto signa sua et prodigia sua in campo Taneos
44 і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
et convertit in sanguine flumina eorum et imbres eorum ne biberent
45 Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
misit in eos cynomiam et comedit eos et ranam et disperdit eos
46 А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
et dedit erugini fructus eorum et labores eorum lucustae
47 Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
et occidit in grandine vineam eorum et moros eorum in pruina
48 І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
et tradidit grandini iumenta eorum et possessionem eorum igni
49 Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
misit in eos iram indignationis suae indignationem et iram et tribulationem inmissionem per angelos malos
50 Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
viam fecit semitae irae suae non pepercit a morte animarum eorum et iumenta eorum in morte conclusit
51 І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
et percussit omne primitivum in terra Aegypti primitias laborum eorum in tabernaculis Cham
52 І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
et abstulit sicut oves populum suum et perduxit eos tamquam gregem in deserto
53 І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
et deduxit eos in spe et non timuerunt et inimicos eorum operuit mare
54 І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
et induxit eos in montem sanctificationis suae montem quem adquisivit dextera eius et eiecit a facie eorum gentes et sorte divisit eis terram in funiculo distributionis
55 І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
et habitare fecit in tabernaculis eorum tribus Israhel
56 Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
et temptaverunt et exacerbaverunt Deum excelsum et testimonia eius non custodierunt
57 і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
et averterunt se et non servaverunt pactum quemadmodum patres eorum conversi sunt in arcum pravum
58 І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
et in ira concitaverunt eum in collibus suis et in sculptilibus suis ad aemulationem eum provocaverunt
59 Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
audivit Deus et sprevit et ad nihilum redegit valde Israhel
60 і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
et reppulit tabernaculum Selo tabernaculum suum ubi habitavit in hominibus
61 і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
et tradidit in captivitatem virtutem eorum et pulchritudinem eorum in manus inimici
62 І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
et conclusit in gladio populum suum et hereditatem suam sprevit
63 його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
iuvenes eorum comedit ignis et virgines eorum non sunt lamentatae
64 його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
sacerdotes eorum in gladio ceciderunt et viduae eorum non plorabuntur
65 Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
et excitatus est tamquam dormiens Dominus tamquam potens crapulatus a vino
66 і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
et percussit inimicos suos in posteriora obprobrium sempiternum dedit illis
67 Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
et reppulit tabernaculum Ioseph et tribum Effrem non elegit
68 а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
et elegit tribum Iuda montem Sion quem dilexit
69 І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
et aedificavit sicut unicornium sanctificium suum in terra quam fundavit in saecula
70 І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
et elegit David servum suum et sustulit eum de gregibus ovium de post fetantes accepit eum
71 від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
pascere Iacob servum suum et Israhel hereditatem suam
72 і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
et pavit eos in innocentia cordis sui et in intellectibus manuum suarum deduxit eos
