Псалми 78
1 Пісня навча́льна Асафова.
Psalmus. Intellectus Asaph. Attendite popule meus legem meam: inclinate aurem vestram in verba oris mei.
2 нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
Aperiam in parabolis os meum: loquar propositiones ab initio.
3 Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
Quanta audivimus et cognovimus ea: et patres nostri narraverunt nobis.
4 того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
Non sunt occultata a filiis eorum, in generatione altera. Narrantes laudes Domini, et virtutes eius, et mirabilia eius quae fecit.
5 Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
Et suscitavit testimonium in Iacob: et legem posuit in Israel. Quanta mandavit patribus nostris nota facere ea filiis suis:
6 щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
ut cognoscat generatio altera. Filii qui nascentur, et exurgent, et narrabunt filiis suis,
7 І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
Ut ponant in Deo spem suam, et non obliviscantur operum Dei: et mandata eius exquirant.
8 І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
Ne fiant sicut patres eorum: generatio prava et exasperans. Generatio, quae non direxit cor suum: et non est creditus cum Deo spiritus eius.
9 Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
Filii Ephrem intendentes et mittentes arcum: conversi sunt in die belli.
10 вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
Non custodierunt testamentum Dei, et in lege eius noluerunt ambulare.
11 і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
Et obliti sunt benefactorum eius, et mirabilium eius quae ostendit eis.
12 Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
Coram patribus eorum fecit mirabilia in terra Aegypti, in campo Taneos.
13 Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
Interrupit mare, et perduxit eos: et statuit aquas quasi in utre.
14 і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
Et deduxit eos in nube diei: et tota nocte in illuminatione ignis.
15 на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
Interrupit petram in eremo: et adaquavit eos velut in abysso multa.
16 Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
Et eduxit aquam de petra: et deduxit tamquam flumina aquas.
17 Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
Et apposuerunt adhuc peccare ei: in iram excitaverunt Excelsum in inaquoso.
18 і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
Et tentaverunt Deum in cordibus suis: ut peterent escas animabus suis.
19 І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
Et male locuti sunt de Deo: dixerunt: Numquid poterit Deus parare mensam in deserto?
20 Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
Quoniam percussit petram, et fluxerunt aquae, et torrentes inundaverunt. Numquid et panem poterit dare, aut parare mensam populo suo?
21 Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
Ideo audivit Dominus, et distulit: et ignis accensus est in Iacob, et ira ascendit in Israel:
22 бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
Quia non crediderunt in Deo, nec speraverunt in salutari eius:
23 А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
Et mandavit nubibus desuper, et ianuas caeli aperuit.
24 і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
Et pluit illis manna ad manducandum, et panem caeli dedit eis.
25 Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
Panem angelorum manducavit homo: cibaria misit eis in abundantia.
26 Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
Transtulit Austrum de caelo: et induxit in virtute sua Africum.
27 і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
Et pluit super eos sicut pulverem carnes, et sicut arenam maris volatilia pennata.
28 і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
Et ceciderunt in medio castrorum eorum: circa tabernacula eorum.
29 І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
Et manducaverunt et saturati sunt nimis, et desiderium eorum attulit eis:
30 Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
non sunt fraudati a desiderio suo. Adhuc escae eorum erant in ore ipsorum,
31 а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
et ira Dei ascendit super eos. Et occidit pingues eorum, et electos Israel impedivit.
32 Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
In omnibus his peccaverunt adhuc: et non crediderunt in mirabilibus eius.
33 — і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
Et defecerunt in vanitate dies eorum: et anni eorum cum festinatione.
34 Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
Cum occideret eos, quaerebant eum: et revertebantur, et diluculo veniebant ad eum.
35 і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
Et rememorati sunt quia Deus adiutor est eorum: et Deus excelsus redemptor eorum est.
36 І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
Et dilexerunt eum in ore suo, et lingua sua mentiti sunt ei:
37 бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
Cor autem eorum non erat rectum cum eo: nec fideles habiti sunt in testamento eius.
38 Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
Ipse autem est misericors, et propitius fiet peccatis eorum: et non disperdet eos. Et abundavit ut averteret iram suam: et non accendit omnem iram suam:
39 і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
Et recordatus est quia caro sunt: spiritus vadens, et non rediens.
40 Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
Quoties exacerbaverunt eum in deserto, in iram concitaverunt eum in inaquoso?
41 І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
Et conversi sunt, et tentaverunt Deum: et sanctum Israel exacerbaverunt.
42 вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
Non sunt recordati manus eius, die qua redemit eos de manu tribulantis,
43 як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
Sicut posuit in Aegypto signa sua, et prodigia sua in campo Taneos.
44 і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
Et convertit in sanguinem flumina eorum, et imbres eorum, ne biberent.
45 Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
Misit in eos cynomyiam, et comedit eos: et ranam, et disperdidit eos.
46 А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
Et dedit aerugini fructus eorum: et labores eorum locustae.
47 Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
Et occidit in grandine vineas eorum: et moros eorum in pruina.
48 І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
Et tradidit grandini iumenta eorum: et possessionem eorum igni.
49 Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
Misit in eos iram indignationis suae: indignationem, et iram, et tribulationem: immissiones per angelos malos.
50 Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
Viam fecit semitae irae suae, non pepercit a morte animabus eorum: et iumenta eorum in morte conclusit.
51 І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
Et percussit omne primogenitum in terra Aegypti: primitias omnis laboris eorum in tabernaculis Cham.
52 І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
Et abstulit sicut oves populum suum: et perduxit eos tamquam gregem in deserto.
53 І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
Et eduxit eos in spe, et non timuerunt: et inimicos eorum operuit mare.
54 І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
Et induxit eos in montem sanctificationis suae, montem, quem acquisivit dextera eius. Et eiecit a facie eorum Gentes: et sorte divisit eis terram in funiculo distributionis.
55 І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
Et habitare fecit in tabernaculis eorum tribus Israel.
56 Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
Et tentaverunt, et exacerbaverunt Deum excelsum: et testimonia eius non custodierunt.
57 і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
Et averterunt se, et non servaverunt pactum: quemadmodum patres eorum, conversi sunt in arcum pravum.
58 І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
In iram concitaverunt eum in collibus suis: et in sculptilibus suis ad aemulationem eum provocaverunt.
59 Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
Audivit Deus, et sprevit: et ad nihilum redegit valde Israel.
60 і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
Et repulit tabernaculum Silo, tabernaculum suum, ubi habitavit in hominibus.
61 і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
Et tradidit in captivitatem virtutem eorum: et pulchritudinem eorum in manus inimici.
62 І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
Et conclusit in gladio populum suum: et hereditatem suam sprevit.
63 його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
Iuvenes eorum comedit ignis: et virgines eorum non sunt lamentatae.
64 його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
Sacerdotes eorum in gladio ceciderunt: et viduae eorum non plorabantur.
65 Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
Et excitatus est tamquam dormiens Dominus, tamquam potens crapulatus a vino.
66 і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
Et percussit inimicos suos in posteriora: opprobrium sempiternum dedit illis.
67 Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
Et repulit tabernaculum Ioseph: et tribum Ephraim non elegit:
68 а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
Sed elegit tribum Iuda, montem Sion quem dilexit.
69 І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
Et aedificavit sicut unicornium sanctificium suum in terra, quam fundavit in saecula.
70 І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
Et elegit David servum suum, et sustulit eum de gregibus ovium: de post foetantes accepit eum.
71 від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
Pascere Iacob servum suum, et Israel hereditatem suam:
72 і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
Et pavit eos in innocentia cordis sui: et in intellectibus manuum suarum deduxit eos.
