Псалми 78
1 Пісня навча́льна Асафова.
わが民よわが敎訓をきき、わが口のことばになんぢらの耳をかたぶけよ
2 нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
われ口をひらきて譬喩をまうけ いにしへの玄幽なる語をかたりいでん
3 Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
是われらが曩にききしところ知しところ又われらが列祖のかたりつたへし所なり
4 того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
われら之をその子孫にかくさずヱホバのもろもろの頌美と能力とそのなしたまへる奇しき事跡とをきたらんとする世につげん
5 Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
そはヱホバ證詞をヤコブのうちにたて律法をイスラエルのうちに定めてその子孫にしらすべきことをわれらの列祖におほせたまひたればなり
6 щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
これ來らんとする代のちに生るる子孫がこれを知みづから起りてそのまた子孫につたへ
7 І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
かれらをして神によりたのみ神のみわざを忘れずその誡命をまもらしめん爲なり
8 І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
またその列祖のごとく頑固にしてそむくものの類となり そのこころ修まらず そのたましひ神に忠ならざる類とならざらん爲なり
9 Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
エフライムのこらは武具ととのへ弓をたづさへしに戰ひの日にうしろをそむけたり
10 вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
かれら神のちかひをまもらず そのおきてを履ことをいなみ
11 і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
ヱホバのなしたまへることとかれらに示したまへる奇しき事跡とをわすれたり
12 Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
神はエジプトの國にてゾアンの野にて妙なる事をかれらの列祖のまへになしたまへり
13 Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
すなはち海をさきてかれらを過ぎしめ水をつみて堆かくしたまへり
14 і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
ひるは雲をもてかれらをみちびき夜はよもすがら火の光をもてこれを導きたまへり
15 на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
神はあれのにて磐をさき大なる淵より汲がごとくにかれらに飮しめ
16 Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
また磐より流をひきて河のごとくに水をながれしめたまへり
17 Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
然るにかれら尚たえまなく罪ををかして神にさからひ荒野にて至上者にそむき
18 і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
またおのが慾のために食をもとめてその心のうちに神をこころみたり
19 І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
然のみならずかれらは神にさからひていへり 神は荒野にて筵をまうけたまふを得んや
20 Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
みよ神いはを撃たまへば水ほどばしりいで流あぶれたり 糧をもあたへたまふを得んや神はその民のために肉をそなへたまはんやと
21 Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
この故にヱホバこれを聞ていきどほりたまひき 火はヤコブにむかひてもえあがり怒はイスラエルにむかひて立騰れり
22 бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
こはかれら神を信ぜずその救にたのまざりし故なり
23 А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
されどなほ神はうへなる雲に命じて天の戸をひらき
24 і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
彼等のうへにマナをふらせて食はしめ天の穀物をあたへたまへり
25 Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
人みな勇士の糧をくらへり 神はかれらに食物をおくりて飽足らしめたまふ
26 Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
神は天に東風をふかせ大能もて南の風をみちびきたまへり
27 і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
神はかれらのうへに塵のごとく肉をふらせ海の沙のごとく翼ある鳥をふらせて
28 і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
その營のなかその住所のまはりに落したまへり
29 І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
斯てかれらは食ひて飽たりぬ 神はこれにその欲みしものを與へたまへり
30 Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
かれらが未だその慾をはなれず食物のなほ口のうちにあるほどに
31 а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
神のいかり旣にかれらに對ひてたちのぼり彼等のうちにて最もこえたる者をころしイスラエルのわかき男をうちたふしたまへり
32 Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
これらの事ありしかど彼等はなほ罪ををかしてその奇しきみわざを信ぜざりしかば
33 — і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
神はかれらの日を空しくすぐさせ その年をおそれつつ過させたまへり
34 Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
神かれらを殺したまへる時かれら神をたづね歸りきたりて懇ろに神をもとめたり
35 і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
かくて神はおのれの磐いとたかき神はおのれの贖主なることをおもひいでたり
36 І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
然はあれど彼等はただその口をもて神にへつらひその舌をもて神にいつはりをいひたりしのみ
37 бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
そはかれらのこころは神にむかひて堅からず その契約をまもるに忠信ならざりき
38 Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
されど神はあはれみに充たまへばかれらの不義をゆるして亡したまはず屡ばそのみいかりを轉してことごとくは忿恚をふりおこし給はざりき
39 і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
又かれがただ肉にして過去ばふたたび歸りこぬ風なるをおもひいで給へり
40 Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
かれらは野にて神にそむき荒野にて神をうれへしめしこと幾次ぞや
41 І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
かれらかへすがへす神をこころみイスラエルの聖者をはづかしめたり
42 вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
かれらは神の手をも敵より贖ひたまひし日をもおもひいでざりき
43 як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
神はそのもろもろの豫兆をエジプトにあらはしその奇しき事をゾアンの野にあらはし
44 і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
かれらの河を血にかはらせてその流を飮あたはざらしめ
45 Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
また蝿の群をおくりてかれらをくはしめ蛙をおくりてかれらを亡させたまへり
46 А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
神はかれらの田產を蟊賊にわたし かれらの勤勞を蝗にあたへたまへり
47 Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
神は雹をもてかれらの葡萄の樹をからし霜をもてかれらの桑の樹をからし
48 І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
その家畜をへうにわたしその群をもゆる閃電にわたし
49 Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
かれらの上にはげしき怒といきどほりと怨恨となやみと禍害のつかひの群とをなげいだし給へり
50 Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
神はその怒をもらす道をまうけ かれらのたましひを死よりまぬかれしめず そのいのちを疫癘にわたし
51 І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
エジプトにてすべての初子をうちハムの幕屋にてかれらの力の始をうちたまへり
52 І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
されどおのれの民を羊のごとくに引いだし かれらを曠野にてけだものの群のごとくにみちびき
53 І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
かれらをともなひておそれなく安けからしめ給へり されど海はかれらの仇をおほへり
54 І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
神はその聖所のさかひ その右の手にて購たまへるこの山に彼らを携へたまへり
55 І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
又かれらの前にてもろもろの國人をおもひいだし準縄をもちゐ その地をわかちて嗣業となし イスラエルの族をかれらの幕屋にすまはせたまへり
56 Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
然はあれど彼等はいとたかき神をこころみ之にそむきてそのもろもろの證詞をまもらず
57 і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
叛きしりぞきてその列祖の如く眞實をうしなひ くるへる弓のごとくひるがへりて逸ゆけり
58 І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
高處をまうけて神のいきどほりをひき刻める像にて神の嫉妬をおこしたり
59 Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
神ききたまひて甚だしくいかり大にイスラエルを憎みたまひしかば
60 і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
人々の間におきたまひし幕屋なるシロのあげばりを棄さり
61 і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
その力をとりことならしめ その榮光を敵の手にわたし
62 І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
その民を劍にあたへ その嗣業にむかひて甚だしく怒りたまへり
63 його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
火はかれらのわかき男をやきつくし かれらの處女はその婚姻の歌によりて譽らるることなく
64 його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
かれらの祭司はつるぎにて仆れ かれらの寡婦は喪のなげきだにせざりき
65 Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
斯るときに主はねぶりし者のさめしごとく勇士の酒によりてさけぶがごとく目さめたまひて
66 і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
その敵をうちしりぞけ とこしへの辱をかれらに負せたまへり
67 Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
またヨセフの幕屋をいなみエフライムの族をえらばず
68 а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
ユダの族そのいつくしみたまふシオンの山をえらびたまへり
69 І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
その聖所を山のごとく永遠にさだめたまへる地のごとくに立たまへり
70 І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
またその僕ダビデをえらびて羊の牢のなかよりとり
71 від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
乳をあたふる牝羊にしたがひゆく勤のうちより携へきたりてその民ヤコブその嗣業イスラエルを牧はせたまへり
72 і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
斯てダビデはそのこころの完全にしたがひてかれらを牧ひ その手のたくみをもて之をみちびけり
