Псалми 78
1 Пісня навча́льна Асафова.
Maschil di Asaf ASCOLTA, o popol mio, la mia dottrina; Porgete gli orecchi alle parole della mia bocca.
2 нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
Io aprirò la mia bocca in sentenza; Io sgorgherò detti notevoli [di cose] antiche;
3 Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
Le quali noi abbiamo udite, e sappiamo, E le quali i nostri padri ci han raccontate.
4 того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
Noi non [le] celeremo a' lor figliuoli, alla generazione a venire; Noi racconteremo le lodi del Signore, E la sua forza, e le sue maraviglie ch'egli ha fatte.
5 Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
Egli ha fermata la testimonianza in Giacobbe, Ed ha posta la Legge in Israele; Le quali egli comandò a' nostri padri di fare assapere a' lor figliuoli;
6 щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
Acciocchè la generazione a venire, i figliuoli [che] nascerebbero, [le] sapessero, [E] si mettessero a narrar[le] a' lor figliuoli;
7 І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
E ponessero in Dio la loro speranza, E non dimenticassero le opere di Dio. Ed osservassero i suoi comandamenti;
8 І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
E non fossero come i lor padri, Generazione ritrosa e ribella; Generazione che non dirizzò il cuor suo, Il cui spirito non [fu] leale inverso Dio.
9 Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
I figliuoli di Efraim, gente di guerra, [buoni] arcieri, Voltarono le spalle al dì della battaglia.
10 вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
Non avevano osservato il patto di Dio, Ed avevano ricusato di camminar nella sua Legge;
11 і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
Ed avevano dimenticate le sue opere, E le maraviglie ch'egli aveva lor fatte vedere.
12 Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
Egli aveva fatti miracoli in presenza de' padri loro, Nel paese di Egitto, nel territorio di Soan.
13 Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
Egli aveva fesso il mare, e li aveva fatti passare per mezzo; Ed aveva fermate le acque come un mucchio.
14 і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
E li aveva condotti di giorno colla nuvola, E tutta notte colla luce del fuoco.
15 на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
Egli aveva schiantate le rupi nel deserto, E li aveva copiosamente abbeverati, come di gorghi;
16 Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
Ed aveva fatto uscir de' ruscelli della roccia, E colare acque, a guisa di fiumi.
17 Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
Ma essi continuarono a peccar contro a lui, Provocando l'Altissimo a sdegno nel deserto;
18 і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
E tentarono Iddio nel cuor loro, Chiedendo vivanda a lor voglia;
19 І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
E parlarono contro a Dio, [E] dissero: Potrebbe Iddio Metterci tavola nel deserto?
20 Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
Ecco, egli percosse la roccia, e ne colarono acque, E ne traboccarono torrenti; Potrebbe egli eziandio dar del pane, [O] apparecchiar della carne al suo popolo?
21 Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
Perciò, il Signore, avendoli uditi, si adirò fieramente; Ed un fuoco si accese contro a Giacobbe, Ed anche l'ira [gli] montò contro ad Israele;
22 бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
Perciocchè non avevano creduto in Dio, E non si erano confidati nella sua salvazione;
23 А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
E pure egli aveva comandato alle nuvole di sopra, Ed aveva aperte le porte del cielo;
24 і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
Ed aveva fatta piovere sopra loro la manna da mangiare, Ed aveva loro dato del frumento del cielo.
25 Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
L'uomo mangiò del pane degli Angeli; Egli mandò loro della vivanda a sazietà.
26 Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
Egli fece levar nel cielo il vento orientale, E per la sua forza addusse l'Austro;
27 і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
E fece piover sopra loro della carne, a guisa di polvere; Ed uccelli, a giusa della rena del mare.
28 і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
E [li] fece cadere in mezzo al lor campo, D'intorno a' lor padiglioni.
29 І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
Ed essi mangiarono, e furono grandemente satollati; E [Iddio] fece lor venire ciò che desideravano.
30 Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
Essi non si erano [ancora] stolti dalla lor cupidigia; [Avevano] ancora il cibo loro nella bocca,
31 а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
Quando l'ira montò a Dio contro a loro, Ed uccise i più grassi di loro, Ed abbattè la scelta d'Israele.
32 Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
Con tutto ciò peccarono ancora, E non credettero alle sue maraviglie.
33 — і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
Laonde egli consumò i lor giorni in vanità, E gli anni loro in ispaventi.
34 Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
Quando egli li uccideva, essi lo richiedevano, E ricercavano di nuovo Iddio.
35 і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
E si ricordavano che Iddio [era] la lor Rocca, E [che] l'Iddio altissimo [era] il lor Redentore.
36 І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
Ma lo lusingavano colla lor bocca, E gli mentivano colla lor lingua;
37 бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
E il cuor loro non [era] diritto inverso lui, E non erano leali nel suo patto.
38 Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
E pure egli, [che è] pietoso, purgò la loro iniquità, e non li distrusse; E più e più volte racquetò l'ira sua, e non commosse tutto il suo cruccio;
39 і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
E si ricordò ch'erano carne; Un fiato che passa, e non ritorna.
40 Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
Quante volte lo provocarono essi a sdegno nel deserto, [E] lo contristarono nella solitudine!
41 І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
E tornarono a tentare Iddio, E limitarono il Santo d'Israele.
42 вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
Essi non si erano ricordati della sua mano, [Nè] del giorno nel quale li aveva riscossi dal nemico.
43 як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
(Come egli aveva eseguiti i suoi segni in Egitto, E i suoi miracoli nel territorio di Soan.
44 і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
Ed aveva cangiati i fiumi, e i rivi degli Egizi in sangue, [Talchè] essi non [ne] potevano bere.
45 Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
[Ed] aveva mandata contro a loro una mischia [d'insetti] che li mangiarono; E rane, che li distrussero.
46 А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
Ed aveva dati i lor frutti a' bruchi, E le lor fatiche alle locuste.
47 Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
Ed aveva guastate le lor vigne colla gragnuola, E i lor sicomori colla tempesta.
48 І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
Ed aveva dati alla grandine i lor bestiami, E le lor gregge a' folgori.
49 Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
[Ed] aveva mandato sopra loro l'ardore della sua ira, Indegnazione, cruccio e distretta; Una mandata d'angeli maligni.
50 Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
[Ed] aveva appianato il sentiero alla sua ira, [E] non aveva scampata l'anima loro dalla morte, Ed aveva dato il lor bestiame alla mortalità.
51 І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
Ed aveva percossi tutti i primogeniti in Egitto, E le primizie della forza ne' tabernacoli di Cam.
52 І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
E [ne] aveva fatto partire il suo popolo, a guisa di pecore; E l'aveva condotto per lo deserto, come una mandra.
53 І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
E l'aveva guidato sicuramente, senza spavento; E il mare aveva coperti i lor nemici.
54 І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
Ed egli li aveva introdotti nella contrada della sua santità, Nel monte [che] la sua destra ha conquistato.
55 І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
Ed aveva scacciate le nazioni d'innanzi a loro, E le aveva fatte [loro] scadere in sorte di eredità, Ed aveva stanziate le tribù d'Israele nelle loro stanze.)
56 Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
Ed avevano tentato, e provocato a sdegno l'Iddio altissimo, E non avevano osservate le sue testimonianze.
57 і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
Anzi si erano tratti indietro, E si erano portati dislealmente, Come i lor padri; [E] si erano rivolti come un arco fallace;
58 І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
E l'avevano provocato ad ira co' loro alti luoghi, E commosso a gelosia colle loro sculture.
59 Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
Iddio aveva udite [queste cose], e se n'era gravemente adirato, Ed aveva grandemente disdegnato Israele.
60 і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
Ed aveva abbandonato il tabernacolo di Silo; Il padiglione ch'egli aveva piantato per sua stanza fra gli uomini.
61 і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
Ed aveva abbandonata la sua forza, [ad esser menata] in cattività, E la sua gloria in man del nemico.
62 І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
Ed aveva dato il suo popolo alla spada, E si era gravemente adirato contro alla sua eredità.
63 його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
Il fuoco aveva consumati i suoi giovani; E le sue vergini non erano state lodate.
64 його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
I suoi sacerdoti erano caduti per la spada; E le sue vedove non avevano pianto.
65 Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
Poi il Signore si risvegliò, Come uno che fosse stato addormentato; Come un [uomo] prode, che dà gridi dopo il vino.
66 і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
E percosse i suoi nemici da tergo, E mise loro addosso un eterno vituperio.
67 Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
Ed avendo riprovato il tabernacolo di Giuseppe, E non avendo eletta la tribù di Efraim;
68 а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
Egli elesse la tribù di Giuda; Il monte di Sion, il quale egli ama.
69 І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
Ed edificò il suo santuario, a guisa di [palazzi] eccelsi; Come la terra [ch]'egli ha fondata in perpetuo.
70 І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
Ed elesse Davide, suo servitore, E lo prese dalle mandre delle pecore.
71 від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
Di dietro alle [bestie] allattanti Egli lo condusse a pascer Giacobbe, suo popolo; Ed Israele sua eredità.
72 і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
Ed egli li pasturò, secondo l'integrità del suo cuore; E li guidò, secondo il gran senno delle sue mani.
