Псалми 78
1 Пісня навча́льна Асафова.
Aszáf tanítása. Figyelj én népem az én tanításomra; hajtsátok füleiteket számnak beszédeire.
2 нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
Megnyitom az én számat példabeszédre; rejtett dolgokat szólok a régi időből.
3 Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
A miket hallottunk és tudunk; és a miket atyáink beszéltek nékünk,
4 того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
Nem titkoljuk el azokat az ő fiaiktól; a jövő nemzedéknek is elbeszéljük az Úr dicséretét, hatalmát és csodáit, a melyeket cselekedett.
5 Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
Mert bizonyságot állított Jákóbban, és törvényt rendelt Izráelben; a melyek felől megparancsolta atyáinknak, hogy megtanítsák azokra fiaikat;
6 щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
Hogy megtudja azokat a jövő nemzedék, a fiak, a kik születnek; és felkeljenek és hirdessék azokat fiaiknak;
7 І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
Hogy Istenbe vessék reménységüket és el ne felejtkezzenek Isten dolgairól, hanem az ő parancsolatait megtartsák.
8 І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
Hogy ne legyenek olyanok, mint apáik: szilaj és makacs nemzedék, olyan nemzedék, a melynek szíve nem volt szilárd, és lelke sem volt hű Isten iránt.
9 Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
Efraim fiai, a fegyveres íjászok hátat fordítottak az ütközet napján;
10 вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
Nem őrizték meg az Isten szövetségét, és nem akartak járni az ő törvényében;
11 і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
Sőt elfelejtkeztek az ő tetteiről, csodáiról, a melyeket mutatott nékik.
12 Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
Apáik előtt csodát mívelt Égyiptom földjén, a Czoán mezején.
13 Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
Ketté választotta a tengert s átvitte őket; és felállította a vizeket fal gyanánt.
14 і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
Vezette őket nappal felhőben, és egész éjen át tűznek világosságában.
15 на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
Sziklákat hasított meg a pusztában, és inniok adott bőségesen, akárcsak a mélységes vizekből.
16 Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
Patakokat fakasztott a kősziklából, és folyamok módjára vizeket ömlesztett:
17 Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
Mégis folyvást vétkeztek ellene, és haragították a Felségest a pusztában;
18 і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
És megkísérték Istent az ő szívökben, enni valót kérvén az ő kivánságuk szerint.
19 І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
És szólának Isten ellen, mondván: Avagy tudna-é Isten asztalt teríteni a pusztában?
20 Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
Ímé, megcsapta a kősziklát és víz ömlött és patakok özönlöttek; de vajjon tud-é kenyeret is adni? avagy készíthet-é húst az ő népének?
21 Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
Meghallotta az Úr és megharagudott ezért, és tűz gyulladt fel Jákób ellen, és harag gerjedt fel Izráel ellen;
22 бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
Mert nem hittek Istenben, és nem bíztak az ő segedelmében,
23 А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
És ráparancsolt a felhőkre ott fenn, és az egek ajtait megnyitotta.
24 і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
És hullatott reájuk mannát eledelül, és mennyei gabonát adott nékik.
25 Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
Angyalok kenyerét ette az ember, bőséggel vetett nékik eleséget,
26 Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
Megindítá a keleti szelet az egekben, és elhozá erejével a déli szelet;
27 і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
És hullata rájuk annyi húst, mint a por, és annyi madarat, mint a tenger fövénye.
28 і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
És leszállítá azokat az ő táboruk közepére, az ő sátoraikhoz köröskörül.
29 І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
Evének azért és igen megelégedének, és a mit kivántak, azt hozá nékik.
30 Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
Még fel sem hagytak a kivánságukkal; az étel még a szájukban vala:
31 а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
Mikor az Isten haragja felgerjede ellenök, és főbbjeik közül sokakat megöle, és Izráelnek ifjait levágá;
32 Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
Mindamellett is újra vétkezének, és nem hivének az ő csodadolgaiban.
33 — і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
Azért hiábavalóságban töltette el napjaikat, éveiket pedig rettegésben.
34 Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
Ha ölte őket, hozzá fordultak, megtértek és Istent keresék.
35 і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
És eszökbe vevék, hogy Isten az ő sziklájok, és a felséges Isten az ő megváltójok;
36 І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
És hízelkedének néki szájokkal, nyelvökkel pedig hazudozának néki.
37 бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
De szívök nem volt tökéletes iránta, és nem voltak hűségesek az ő szövetségéhez;
38 Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
Ő azonban irgalmas és bűnbocsátó, nem semmisít meg, sőt sokszor elfordítja haragját, és nem önti ki teljes búsulását.
39 і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
Azért eszébe vevé, hogy test ők, és olyanok, mint az ellebbenő szél, a mely nem tér vissza.
40 Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
Hányszor keserítették őt a pusztában, hányszor illették fájdalommal a kietlenben?!
41 І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
És újra kísértették az Istent, és ingerelték Izráel szentjét.
42 вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
Nem emlékeztek meg az ő kezéről, sem a napról, a melyen megváltotta őket a nyomorgatótól;
43 як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
Midőn kitűzte jeleit Égyiptomban, és csodáit a Czoán mezején.
44 і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
És vérré változtatta folyóikat, hogy nem ihatták patakjaikat.
45 Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
Legyeket bocsáta reájok, a melyek emészték őket, és békát, a mely pusztítá őket.
46 А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
Odaadta termésöket a szöcskének, s munkájuk gyümölcsét a sáskának.
47 Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
Jégesővel pusztítá el szőlőjüket, s figefáikat kőesővel.
48 І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
Odaveté barmaikat a jégesőnek, marháikat pedig a mennyköveknek.
49 Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
Rájok bocsátá haragjának tüzét, mérgét, búsulását és a szorongatást: a gonosz angyalok seregét.
50 Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
Utat tört haragjának, s nem tartotta meg a haláltól lelköket, és életöket döghalálnak veté.
51 І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
És megöle minden elsőszülöttet Égyiptomban, az erő zsengéjét Khám sátoraiban.
52 І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
Elindítá mint juhokat, az ő népét, s vezeté őket, mint nyájat a pusztában.
53 І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
És vezeté őket biztonságban, és nem félének, ellenségeiket pedig elborítá a tenger.
54 І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
És bevivé őket az ő szent határába, arra a hegyre, a melyet szerzett az ő jobbkezével.
55 І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
És kiűzé előlük a pogányokat, és elosztá nékik az örökséget sorsvetéssel; és letelepíté azok sátoraiban az Izráel törzseit.
56 Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
De megkisérték és megharagíták a magasságos Istent, és nem őrizék meg bizonyságait;
57 і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
Elfordulának ugyanis és hűtlenek levének, mint apáik; visszafelé fordulának, mint a csalfa kézív.
58 І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
Haragra ingerelték őt magaslataikkal, és bosszantották faragott bálványaikkal.
59 Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
Meghallá ezt Isten és felgerjede; és az Izráelt felette megútálá.
60 і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
És elveté magától Silói hajlékát, a sátort, a melyben lakott vala az emberek között;
61 і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
Sőt fogságba viteté erejét, dicsőségét pedig ellenség kezébe.
62 І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
És fegyver alá rekeszté az ő népét; és az ő öröksége ellen felgerjede.
63 його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
Ifjait tűz emészté meg, és szüzei nem énekeltettek meg.
64 його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
Papjai fegyver miatt hullottak el, és özvegyei nem végezheték a siratást.
65 Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
Akkor felserkene az Úr, mintegy álomból; mint hős, a ki bortól vigadoz;
66 і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
És visszaveré ellenségeit; s örök gyalázatot vete reájok.
67 Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
Azután megútálá a József sátorát, és nem választá Efraim törzsét;
68 а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
Hanem a Júda törzsét választá; a Sion hegyét, a melyet szeret.
69 І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
És megépíté szent helyét, mint egy magas várat; mint a földet, a melyet örök időre fundált.
70 І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
És kiválasztá Dávidot, az ő szolgáját, és elhozá őt a juhok aklaiból.
71 від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
A szoptatós juhok mellől hozá el őt, hogy legeltesse Jákóbot, az ő népét, és Izráelt, az ő örökségét.
72 і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
És legelteté őket szívének tökéletessége szerint, és vezeté őket bölcs kezeivel.
