Псалми 78
1 Пісня навча́льна Асафова.
| משכיל לאסף האזינה עמי תורתי הטו אזנכם לאמרי-פי |
2 нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
| אפתחה במשל פי אביעה חידות מני-קדם |
3 Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
| אשר שמענו ונדעם ואבותינו ספרו-לנו |
4 того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
| לא נכחד מבניהם-- לדור אחרון מספרים תהלות יהוה ועזוזו ונפלאתיו אשר עשה |
5 Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
| ויקם עדות ביעקב ותורה שם בישראל אשר צוה את-אבותינו-- להודיעם לבניהם |
6 щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
| למען ידעו דור אחרון--בנים יולדו יקמו ויספרו לבניהם |
7 І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
| וישימו באלהים כסלם ולא ישכחו מעללי-אל ומצותיו ינצרו |
8 І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
| ולא יהיו כאבותם-- דור סורר ומרה דור לא-הכין לבו ולא-נאמנה את-אל רוחו |
9 Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
| בני-אפרים נושקי רומי-קשת הפכו ביום קרב |
10 вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
| לא שמרו ברית אלהים ובתורתו מאנו ללכת |
11 і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
| וישכחו עלילותיו ונפלאותיו אשר הראם |
12 Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
| נגד אבותם עשה פלא בארץ מצרים שדה-צען |
13 Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
| בקע ים ויעבירם ויצב-מים כמו-נד |
14 і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
| וינחם בענן יומם וכל-הלילה באור אש |
15 на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
| יבקע צרים במדבר וישק כתהמות רבה |
16 Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
| ויוצא נוזלים מסלע ויורד כנהרות מים |
17 Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
| ויוסיפו עוד לחטא-לו-- למרות עליון בציה |
18 і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
| וינסו-אל בלבבם-- לשאל-אכל לנפשם |
19 І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
| וידברו באלהים אמרו היוכל אל--לערך שלחן במדבר |
20 Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
| הן הכה-צור ויזובו מים-- ונחלים ישטפו הגם-לחם יוכל תת אם-יכין שאר לעמו |
21 Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
| לכן שמע יהוה-- ויתעבר ואש נשקה ביעקב וגם-אף עלה בישראל |
22 бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
| כי לא האמינו באלהים ולא בטחו בישועתו |
23 А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
| ויצו שחקים ממעל ודלתי שמים פתח |
24 і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
| וימטר עליהם מן לאכל ודגן-שמים נתן למו |
25 Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
| לחם אבירים אכל איש צידה שלח להם לשבע |
26 Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
| יסע קדים בשמים וינהג בעזו תימן |
27 і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
| וימטר עליהם כעפר שאר וכחול ימים עוף כנף |
28 і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
| ויפל בקרב מחנהו סביב למשכנתיו |
29 І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
| ויאכלו וישבעו מאד ותאותם יבא להם |
30 Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
| לא-זרו מתאותם עוד אכלם בפיהם |
31 а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
| ואף אלהים עלה בהם ויהרג במשמניהם ובחורי ישראל הכריע |
32 Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
| בכל-זאת חטאו-עוד ולא-האמינו בנפלאותיו |
33 — і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
| ויכל-בהבל ימיהם ושנותם בבהלה |
34 Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
| אם-הרגם ודרשוהו ושבו ושחרו-אל |
35 і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
| ויזכרו כי-אלהים צורם ואל עליון גאלם |
36 І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
| ויפתוהו בפיהם ובלשונם יכזבו-לו |
37 бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
| ולבם לא-נכון עמו ולא נאמנו בבריתו |
38 Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
| והוא רחום יכפר עון-- ולא-ישחית והרבה להשיב אפו ולא-יעיר כל-חמתו |
39 і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
| ויזכר כי-בשר המה רוח הולך ולא ישוב |
40 Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
| כמה ימרוהו במדבר יעציבוהו בישימון |
41 І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
| וישובו וינסו אל וקדוש ישראל התוו |
42 вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
| לא-זכרו את-ידו יום אשר-פדם מני-צר |
43 як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
| אשר-שם במצרים אתותיו ומופתיו בשדה-צען |
44 і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
| ויהפך לדם יאריהם ונזליהם בל-ישתיון |
45 Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
| ישלח בהם ערב ויאכלם וצפרדע ותשחיתם |
46 А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
| ויתן לחסיל יבולם ויגיעם לארבה |
47 Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
| יהרג בברד גפנם ושקמותם בחנמל |
48 І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
| ויסגר לברד בעירם ומקניהם לרשפים |
49 Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
| ישלח-בם חרון אפו--עברה וזעם וצרה משלחת מלאכי רעים |
50 Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
| יפלס נתיב לאפו לא-חשך ממות נפשם וחיתם לדבר הסגיר |
51 І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
| ויך כל-בכור במצרים ראשית אונים באהלי-חם |
52 І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
| ויסע כצאן עמו וינהגם כעדר במדבר |
53 І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
| וינחם לבטח ולא פחדו ואת-אויביהם כסה הים |
54 І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
| ויביאם אל-גבול קדשו הר-זה קנתה ימינו |
55 І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
| ויגרש מפניהם גוים-- ויפילם בחבל נחלה וישכן באהליהם שבטי ישראל |
56 Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
| וינסו וימרו את-אלהים עליון ועדותיו לא שמרו |
57 і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
| ויסגו ויבגדו כאבותם נהפכו כקשת רמיה |
58 І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
| ויכעיסוהו בבמותם ובפסיליהם יקניאוהו |
59 Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
| שמע אלהים ויתעבר וימאס מאד בישראל |
60 і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
| ויטש משכן שלו אהל שכן באדם |
61 і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
| ויתן לשבי עזו ותפארתו ביד-צר |
62 І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
| ויסגר לחרב עמו ובנחלתו התעבר |
63 його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
| בחוריו אכלה-אש ובתולתיו לא הוללו |
64 його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
| כהניו בחרב נפלו ואלמנתיו לא תבכינה |
65 Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
| ויקץ כישן אדני כגבור מתרונן מיין |
66 і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
| ויך-צריו אחור חרפת עולם נתן למו |
67 Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
| וימאס באהל יוסף ובשבט אפרים לא בחר |
68 а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
| ויבחר את-שבט יהודה את-הר ציון אשר אהב |
69 І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
| ויבן כמו-רמים מקדשו כארץ יסדה לעולם |
70 І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
| ויבחר בדוד עבדו ויקחהו ממכלאת צאן |
71 від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
| מאחר עלות הביאו לרעות ביעקב עמו ובישראל נחלתו |
72 і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
| וירעם כתם לבבו ובתבונות כפיו ינחם |
