Псалми 78

1 Пісня навча́льна Асафова.

Ein Lehrgedicht von Asaph. Gib acht, mein Volk, auf meine Belehrung,

2 нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!

Ich will auftun meinen Mund zur Rede in Sprüchen, will Rätsel verkünden von der Vorzeit her.

3 Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —

Was wir gehört und erfahren und unsere Väter uns erzählt haben,

4 того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!

das wollen wir ihren Kindern nicht verschweigen, sondern dem künftgen Geschlecht verkünden die Ruhmestaten des HERRN und seine Stärke und die Wunder, die er getan hat.

5 Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,

Denn er hat ein Zeugnis aufgerichtet in Jakob und festgestellt in Israel ein Gesetz, von dem er unsern Vätern gebot, es ihren Kindern kundzutun,

6 щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.

auf daß die Nachwelt Kenntnis davon erhielte: die Kinder, die geboren würden, sollten aufstehn und ihren Kindern davon erzählen,

7 І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.

daß sie auf Gott ihr Vertrauen setzten und die Taten Gottes nicht vergäßen und seine Gebote befolgten,

8 І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.

daß sie nicht wie ihre Väter würden, ein trotziges und widerspenstiges Geschlecht, ein Geschlecht mit wankelmütigem Herzen, dessen Geist sich nicht zuverlässig zu Gott hielt.

9 Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:

Ephraims Söhne, bogengerüstete Schützen, haben den Rücken gewandt am Tage des Kampfes.

10 вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,

Sie hielten den gottgestifteten Bund nicht und wollten nicht wandeln in seinem Gesetz;

11 і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.

nein, sie vergaßen seine Taten und seine Wunder, die er sie hatte sehen lassen.

12 Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:

Vor ihren Vätern hatte er Wunder getan im Lande Ägypten, im Gefilde von Zoan.

13 Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;

Er spaltete das Meer und ließ sie hindurchziehn und türmte die Wasser auf wie einen Wall;

14 і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;

er leitete sie bei Tag durch die Wolke und während der ganzen Nacht durch Feuerschein;

15 на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.

er spaltete Felsen in der Wüste und tränkte sie reichlich wie mit Fluten;

16 Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.

Bäche ließ er aus dem Felsen hervorgehn und Wasser gleich Strömen niederfließen.

17 Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,

Dennoch fuhren sie fort, gegen ihn zu sündigen, und widerstrebten dem Höchsten in der Wüste;

18 і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.

ja, sie versuchten Gott in ihren Herzen, indem sie Speise verlangten für ihr Gelüst,

19 І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“

und redeten gegen Gott mit den Worten: »Kann Gott wohl einen Tisch in der Wüste uns decken?

20 Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“

Wohl hat er den Felsen geschlagen, daß Wasser flossen heraus und Bäche sich ergossen; doch wird er auch vermögen Brot zu geben oder Fleisch seinem Volke zu schaffen?«

21 Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,

Drum, als der HERR das hörte, ergrimmte er: Feuer entbrannte gegen Jakob, und Zorn stieg auf gegen Israel,

22 бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.

weil sie an Gott nicht glaubten und auf seine Hilfe nicht vertrauten.

23 А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,

Und doch gebot er den Wolken droben und tat die Türen des Himmels auf,

24 і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:

ließ Manna auf sie regnen zum Essen und gab ihnen himmlisches Brotkorn:

25 Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!

Engelspeise aßen sie allesamt, Reisekost sandte er ihnen zur Sättigung.

26 Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —

Hinfahren ließ er den Ostwind am Himmel und führte durch seine Kraft den Südwind herbei;

27 і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,

Fleisch ließ er auf sie regnen wie Staub und beschwingte Vögel wie Meeressand;

28 і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.

mitten in ihr Lager ließ er sie fallen, rings um ihre Wohnungen her.

29 І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!

Da aßen sie und wurden reichlich satt, und was sie gewünscht, gewährte er ihnen.

30 Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,

Noch hatten sie ihres Gelüsts sich nicht entschlagen, noch hatten sie ihre Speise in ihrem Munde,

31 а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.

da stieg der Ingrimm Gottes gegen sie auf und erwürgte die kräftigen Männer unter ihnen und streckte Israels junge Mannschaft zu Boden.

32 Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,

Trotz alledem sündigten sie weiter und glaubten nicht an seine Wunder.

33 — і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.

Drum ließ er ihre Tage vergehn wie einen Hauch und ihre Jahre in angstvoller Hast.

34 Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,

Wenn er sie sterben ließ, dann fragten sie nach ihm und kehrten um und suchten Gott eifrig

35 і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.

und dachten daran, daß Gott ihr Fels sei und Gott, der Höchste, ihr Erlöser.

36 І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,

Doch sie heuchelten ihm mit ihrem Munde und belogen ihn mit ihrer Zunge;

37 бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.

denn ihr Herz hing nicht fest an ihm, und sie hielten nicht treu an seinem Bunde.

38 Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,

Doch er war barmherzig, vergab die Schuld und vertilgte sie nicht, nein, immer wieder hielt er seinen Zorn zurück und ließ nicht seinen ganzen Grimm erwachen;

39 і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!

denn er dachte daran, daß Fleisch sie waren, ein Windhauch, der hinfährt und nicht wiederkehrt.

40 Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!

Wie oft widerstrebten sie ihm in der Wüste, kränkten sie ihn in der Öde!

41 І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —

Und immer aufs neue versuchten sie Gott und betrübten den Heiligen Israels.

42 вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,

Sie dachten nicht mehr an seine starke Hand, an den Tag, wo er sie vom Bedränger erlöste,

43 як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,

als er seine Zeichen in Ägypten tat, seine Wunder im Gefilde von Zoan.

44 і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.

Er verwandelte dort in Blut ihre Ströme, so daß man ihr fließendes Wasser nicht trinken konnte;

45 Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.

er sandte unter sie Ungeziefer, das sie fraß, und Frösche, die ihnen Verderben brachten;

46 А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.

er gab ihre Ernte den Freßgrillen preis und die Frucht ihrer Arbeit den Heuschrecken;

47 Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.

er zerschlug ihre Reben mit Hagel, ihre Maulbeerfeigenbäume mit Schloßen;

48 І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.

er gab ihr Vieh dem Hagel preis und ihren Besitz den Blitzen;

49 Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.

er sandte gegen sie seines Zornes Glut, Wut und Grimm und Drangsal: eine Schar von Unglücksengeln;

50 Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.

er ließ seinem Ingrimm freien Lauf, entzog ihre Seele nicht dem Tode, überließ vielmehr ihr Leben der Pest;

51 І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.

er ließ alle Erstgeburt in Ägypten sterben, der Manneskraft Erstlinge in den Zelten Hams.

52 І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.

Dann ließ er sein Volk ausziehn wie Schafe und leitete sie in der Wüste wie eine Herde

53 І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.

und führte sie sicher, so daß sie nicht bangten; ihre Feinde aber bedeckte das Meer.

54 І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.

So brachte er sie nach seinem heiligen Gebiet, in das Bergland, das er mit seiner Rechten erworben,

55 І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.

und vertrieb vor ihnen her die Völker, verloste ihr Gebiet als erblichen Besitz und ließ in ihren Zelten die Stämme Israels wohnen.

56 Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,

Doch sie versuchten und reizten Gott, den Höchsten, und hielten sich nicht an seine Gebote,

57 і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.

sondern fielen ab und handelten treulos, ihren Vätern gleich; sie versagten wie ein trüglicher Bogen

58 І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.

und erbitterten ihn durch ihren Höhendienst und reizten ihn zum Eifer durch ihre Götzenbilder.

59 Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,

Als Gott es vernahm, ergrimmte er und verwarf Israel ganz und gar:

60 і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,

er gab seine Wohnung in Silo auf, das Zelt, das er aufgeschlagen unter den Menschen;

61 і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.

er ließ seine Macht in Gefangenschaft fallen und seine Zier in die Hand des Feindes;

62 І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:

er gab sein Volk dem Schwerte preis und war entrüstet über sein Erbteil;

63 його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,

seine jungen Männer fraß das Feuer, und seine Jungfraun blieben ohne Brautlied;

64 його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.

seine Priester fielen durchs Schwert, und seine Witwen konnten keine Totenklage halten.

65 Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,

Da erwachte der Allherr wie ein Schlafender, wie ein vom Wein übermannter Kriegsheld;

66 і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!

er schlug seine Feinde von hinten und gab sie ewiger Schande preis.

67 Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,

Auch verwarf er das Zelt Josephs und erwählte nicht den Stamm Ephraim,

68 а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!

sondern erwählte den Stamm Juda, den Berg Zion, den er liebgewonnen;

69 І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.

und er baute den ragenden Bergen gleich sein Heiligtum, fest wie die Erde, die er auf ewig gegründet.

70 І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,

Dann erwählte er David, seinen Knecht, den er wegnahm von den Hürden des Kleinviehs;

71 від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —

von den Mutterschafen holte er ihn, daß er Jakob weide, sein Volk, und Israel, seinen Erbbesitz.

72 і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!

Der weidete sie mit redlichem Herzen und leitete sie mit kundiger Hand.