Псалми 78
1 Пісня навча́льна Асафова.
Eine Unterweisung Asaphs. Höre, mein Volk, mein Gesetz; neigt eure Ohren zu der Rede meines Mundes!
2 нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
Ich will meinen Mund auftun zu Sprüchen und alte Geschichten aussprechen,
3 Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
die wir gehört haben und wissen und unsre Väter uns erzählt haben,
4 того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
daß wir's nicht verhalten sollten ihren Kindern, die hernach kommen, und verkündigten den Ruhm des HERRN und seine Macht und seine Wunder, die er getan hat.
5 Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
Er richtete ein Zeugnis auf in Jakob und gab ein Gesetz in Israel, das er unsern Vätern gebot zu lehren ihre Kinder,
6 щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
auf daß es die Nachkommen lernten und die Kinder, die noch sollten geboren werden; wenn sie aufkämen, daß sie es auch ihren Kinder verkündigten,
7 І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
daß sie setzten auf Gott ihre Hoffnung und nicht vergäßen der Taten Gottes und seine Gebote hielten
8 І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
und nicht würden wie ihre Väter, eine abtrünnige und ungehorsame Art, welchen ihr Herz nicht fest war und ihr Geist nicht treulich hielt an Gott,
9 Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
wie die Kinder Ephraim, die geharnischt den Bogen führten, abfielen zur Zeit des Streits.
10 вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
Sie hielten den Bund Gottes nicht und wollten nicht in seinem Gesetz wandeln
11 і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
und vergaßen seiner Taten und seiner Wunder, die er ihnen erzeigt hatte.
12 Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
Vor ihren Vätern tat er Wunder in Ägyptenland, im Felde Zoan.
13 Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
Er zerteilte das Meer und ließ sie hindurchgehen und stellte das Wasser wie eine Mauer.
14 і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
Er leitete sie des Tages mit einer Wolke und des Nachts mit einem hellen Feuer.
15 на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
Er riß die Felsen in der Wüste und tränkte sie mit Wasser die Fülle
16 Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
und ließ Bäche aus den Felsen fließen, daß sie hinabflossen wie Wasserströme.
17 Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
Dennoch sündigten sie weiter gegen ihn und erzürnten den Höchsten in der Wüste
18 і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
und versuchten Gott in ihrem Herzen, daß sie Speise forderten für ihre Seelen,
19 І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
und redeten gegen Gott und sprachen: “Ja, Gott sollte wohl können einen Tisch bereiten in der Wüste?
20 Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
Siehe, er hat wohl den Felsen geschlagen, daß Wasser flossen und Bäche sich ergossen; aber wie kann er Brot geben und seinem Volke Fleisch verschaffen?”
21 Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
Da nun das der HERR hörte, entbrannte er, und Feuer ging an in Jakob, und Zorn kam über Israel,
22 бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
daß sie nicht glaubten an Gott und hofften nicht auf seine Hilfe.
23 А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
Und er gebot den Wolken droben und tat auf die Türen des Himmels
24 і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
und ließ das Man auf sie regnen, zu essen, und gab ihnen Himmelsbrot.
25 Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
Sie aßen Engelbrot; er sandte ihnen Speise die Fülle.
26 Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
Er ließ wehen den Ostwind unter dem Himmel und erregte durch seine Stärke den Südwind
27 і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
und ließ Fleisch auf sie regnen wie Staub und Vögel wie Sand am Meer
28 і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
und ließ sie fallen unter ihr Lager allenthalben, da sie wohnten.
29 І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
Da aßen sie und wurden allzu satt; er ließ sie ihre Lust büßen.
30 Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
Da sie nun ihre Lust gebüßt hatten und noch davon aßen,
31 а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
da kam der Zorn Gottes über sie und erwürgte die Vornehmsten unter ihnen und schlug darnieder die Besten in Israel.
32 Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
Aber über das alles sündigten sie noch mehr und glaubten nicht an seine Wunder.
33 — і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
Darum ließ er sie dahinsterben, daß sie nichts erlangten und mußten ihr Leben lang geplagt sein.
34 Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
Wenn er sie erwürgte, suchten sie ihn und kehrten sich zu Gott
35 і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
und gedachten, daß Gott ihr Hort ist und Gott der Höchste ihr Erlöser ist,
36 І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
und heuchelten mit ihrem Munde und logen ihm mit ihrer Zunge;
37 бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
aber ihr Herz war nicht fest an ihm, und hielten nicht treulich an seinem Bund.
38 Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
Er aber war barmherzig und vergab die Missetat und vertilgte sie nicht und wandte oft seinen Zorn ab und ließ nicht seinen ganzen Zorn gehen.
39 і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
Denn er gedachte, daß sie Fleisch sind, ein Wind, der dahinfährt und nicht wiederkommt.
40 Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
Wie oft erzürnten sie ihn in der Wüste und entrüsteten ihn in der Einöde!
41 І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
Sie versuchten Gott immer wieder und meisterten den Heiligen in Israel.
42 вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
Sie gedachten nicht an seine Hand des Tages, da er sie erlöste von den Feinden;
43 як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
wie er denn seine Zeichen in Ägypten getan hatte und seine Wunder im Lande Zoan;
44 і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
da er ihr Wasser in Blut wandelte, daß sie ihre Bäche nicht trinken konnten;
45 Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
da er Ungeziefer unter sie schickte, daß sie fraß, und Frösche, die sie verderbten,
46 А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
und gab ihre Gewächse den Raupen und ihre Saat den Heuschrecken;
47 Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
da er ihre Weinstöcke mit Hagel schlug und ihre Maulbeerbäume mit Schloßen;
48 І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
da er ihr Vieh schlug mit Hagel und ihre Herden mit Wetterstrahlen;
49 Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
da er böse Engel unter sie sandte in seinem grimmigen Zorn und ließ sie toben und wüten und Leid tun;
50 Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
da er seinen Zorn ließ fortgehen und ihre Seele vor dem Tode nicht verschonte und übergab ihr Leben der Pestilenz;
51 І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
da er alle Erstgeburt in Ägypten schlug, die Erstlinge ihrer Kraft in den Hütten Hams,
52 І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
und ließ sein Volk ausziehen wie die Schafe und führte sie wie eine Herde in der Wüste.
53 І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
Und leitete sie sicher, daß sie sich nicht fürchteten; aber ihre Feinde bedeckte das Meer.
54 І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
Und er brachte sie zu seiner heiligen Grenze, zu diesem Berge, den seine Rechte erworben hat,
55 І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
und vertrieb vor ihnen her die Völker und ließ ihnen das Erbe austeilen und ließ in jener Hütten die Stämme Israels wohnen.
56 Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
Aber sie versuchten und erzürnten Gott den Höchsten und hielten ihre Zeugnisse nicht
57 і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
und fielen zurück und verachteten alles wie ihre Väter und hielten nicht, gleichwie ein loser Bogen,
58 І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
und erzürnten ihn mit ihren Höhen und reizten ihn mit ihren Götzen.
59 Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
Und da das Gott hörte, entbrannte er und verwarf Israel ganz,
60 і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
daß er seine Wohnung zu Silo ließ fahren, die Hütte, da er unter Menschen wohnte,
61 і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
und gab seine Macht ins Gefängnis und seine Herrlichkeit in die Hand des Feindes
62 І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
und übergab sein Volk ins Schwert und entbrannte über sein Erbe.
63 його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
Ihre junge Mannschaft fraß das Feuer, und ihre Jungfrauen mußten ungefreit bleiben.
64 його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
Ihre Priester fielen durchs Schwert, und waren keine Witwen, die da weinen sollten.
65 Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
Und der Herr erwachte wie ein Schlafender, wie ein Starker jauchzt, der vom Wein kommt,
66 і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
und schlug seine Feinde zurück und hängte ihnen ewige Schande an.
67 Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
Und er verwarf die Hütte Josephs und erwählte nicht den Stamm Ephraim,
68 а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
sondern erwählte den Stamm Juda, den Berg Zion, welchen er liebte.
69 І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
Und baute sein Heiligtum hoch, wie die Erde, die ewiglich fest stehen soll.
70 І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
Und erwählte seinen Knecht David und nahm ihn von den Schafställen;
71 від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
von den säugenden Schafen holte er ihn, daß er sein Volk Jakob weiden sollte und sein Erbe Israel.
72 і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
Und er weidete sie auch mit aller Treue und regierte mit allem Fleiß.
