Псалми 78
1 Пісня навча́льна Асафова.
Ein Maskil Asaphs. Vernimm, mein Volk, meine Unterweisung, neigt euer Ohr den Worten meines Mundes!
2 нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
Ich will meinen Mund zu Sprüchen aufthun, will Rätsel aus der Vorzeit verkünden.
3 Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
Was wir gehört und erfahren, und was unsere Väter uns erzählt haben,
4 того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
wollen wir ihren Kindern nicht verhehlen, indem wir dem nachfolgenden Geschlechte die ruhmwürdigen Thaten Jahwes erzählen und seine Macht und die Wunder, die er gethan hat.
5 Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
Er stellte ein Zeugnis in Jakob auf und gab eine Weisung in Israel, indem er unseren Vätern gebot, sie ihren Söhnen kundzuthun,
6 щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
damit das nachkommende Geschlecht sie erführe, die Söhne, die geboren würden, damit sie aufträten und ihren Söhnen davon erzählten,
7 І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
damit sie auf Gott ihr Vertrauen setzten und der großen Thaten Gottes nicht vergäßen und seine Gebote hielten
8 І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
und nicht wie ihre Väter würden, ein abtrünniges und widerspenstiges Geschlecht, ein Geschlecht, das nicht festes Sinnes war, und dessen Geist nicht treulich an Gott hielt.
9 Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
Die Söhne Ephraims, die Bogengerüsteten, kehrten am Tage des Kampfes um.
10 вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
Sie hielten den Bund Gottes nicht und wollten nicht nach seinem Gesetze wandeln.
11 і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
Sie vergaßen seine großen Thaten und seine Wunder, die er sie hatte schauen lassen.
12 Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
Vor ihren Vätern hatte er Wunder gethan in Ägypten, im Gefilde von Zoan.
13 Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
Er spaltete das Meer und ließ sie hindurchgehn und stellte die Wasser auf wie einen Damm.
14 і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
Er leitete sie tagsüber mit der Wolke, die ganze Nacht hindurch mit feurigem Schein.
15 на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
Er spaltete Felsen in der Wüste und tränkte sie wie mit Fluten in Fülle.
16 Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
Er ließ Bäche aus dem Felsen hervorgehn und Wasser in Strömen herabfließen.
17 Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
Dennoch sündigten sie weiter gegen ihn, indem sie sich in der Wüste gegen den Höchsten empörten.
18 і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
Sie versuchten Gott in ihrem Herzen, indem sie Speise für ihr Gelüsten forderten.
19 І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
Sie redeten wider Gott und sprachen: “Kann wohl Gott in der Wüste einen Tisch anrichten?
20 Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
“Wohl schlug er den Felsen, daß Wasser strömten, und Bäche sich ergossen; “vermag er wohl auch Brot zu geben oder seinem Volke Fleisch zu verschaffen?”
21 Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
Darum, als Jahwe das hörte, entrüstete er sich, und Feuer entzündete sich wider Jakob, und Zorn stieg herauf über Israel,
22 бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
weil sie Gotte nicht glaubten und auf seine Hilfe nicht vertrauten.
23 А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
Und er gebot den Wolken droben und öffnete die Thüren des Himmels,
24 і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
ließ Manna auf sie regnen, daß sie zu essen hätten, und verlieh ihnen Himmelskorn.
25 Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
Engelbrot hatte jedermann zu essen; er sandte ihnen Zehrung in Fülle.
26 Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
Er ließ den Ostwind am Himmel aufbrechen und führte durch seine Stärke den Südwind herbei.
27 і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
Er ließ Fleisch auf sie regnen wie Staub und beflügelte Vögel wie Sand am Meer.
28 і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
Mitten in sein Lager ließ er sie fallen, rings um seine Wohnung her.
29 І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
Da aßen sie und wurden gründlich satt, und er befriedigte ihr Gelüst.
30 Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
Noch hatten sie sich ihres Gelüstes nicht entschlagen - sie hatten ihre Speise noch im Mund -
31 а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
da stieg der Zorn Gottes über sie herauf und würgte unter ihren Fetten und streckte die Jünglinge Israels nieder.
32 Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
Trotz alledem sündigten sie weiter und glaubten nicht an seine Wunder.
33 — і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
Darum ließ er ihre Tage wie einen Hauch dahinschwinden und ihre Jahre in bestürzender Schnelle.
34 Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
Wenn er sie würgte, so fragten sie nach ihm und wendeten sich zurück zu Gott
35 і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
und gedachten daran, daß Gott ihr Fels und Gott, der Höchste, ihr Erlöser sei.
36 І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
Sie beschwatzten ihn mit ihrem Munde und logen ihm mit ihrer Zunge;
37 бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
aber ihr Sinn war ihm gegenüber nicht fest, und sie hielten nicht treulich an seinem Bund,
38 Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
während doch er barmherzig war, Schuld vergab und sie nicht vertilgte, gar oft von seinem Zorn abließ und nicht seinen ganzen Grimm aufbot.
39 і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
Denn er gedachte daran, daß sie Fleisch seien, ein Hauch, der dahinfährt und nicht wiederkommt.
40 Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
Wie oft empörten sie sich gegen ihn in der Wüste, betrübten sie ihn in der Einöde!
41 І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
Immer wieder versuchten sie Gott und kränkten den Heiligen Israels.
42 вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
Sie gedachten nicht an seine gewaltige Hand, an den Tag, da er sie vom Feinde befreit hatte,
43 як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
da er seine Zeichen in Ägypten hinstellte und seine Wunder im Gefilde von Zoan.
44 і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
Denn er verwandelte ihre Ströme in Blut und ihre Bäche, damit sie nicht trinken könnten.
45 Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
Er sandte Hundsfliegen gegen sie, die fraßen sie, und Frösche, die verderbten sie.
46 А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
Er gab ihr Gewächs dem Ungeziefer preis und was sie erarbeitet, der Heuschrecke.
47 Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
Er erschlug ihre Weinstöcke mit Hagel und ihre Maulbeerfeigenbäume mit Schloßen.
48 І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
Er gab ihr Vieh dem Hagel preis und ihre Herden den Blitzen.
49 Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
Er entsandte wider sie die Glut seines Zorns, Wut und Grimm und Drangsal, eine Schar von Unglücksengeln.
50 Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
Er ließ seinem Zorne freien Lauf, entzog ihre Seele nicht dem Tod und überlieferte ihr Leben der Pest.
51 І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
Er schlug alle Erstgeburt in Ägypten, die Erstlinge der Manneskraft in den Zelten Hams.
52 І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
Und er ließ sein Volk ausziehen wie Schafe und leitete sie in der Wüste wie eine Herde.
53 І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
Er führte sie sicher, und sie brauchten sich nicht zu fürchten; ihre Feinde aber bedeckte das Meer.
54 І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
Er brachte sie in sein heiliges Gebiet, zu dem Berge, den seine Rechte erworben hatte.
55 І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
Er vertrieb vor ihnen Völker, verloste ihr Land zum erblichen Besitz und ließ in ihren Zelten die Stämme Israels wohnen.
56 Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
Aber sie versuchten Gott, den Höchsten, und empörten sich gegen ihn und hielten seine Gebote nicht.
57 і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
Sie wandten sich ab und waren treulos wie ihre Väter, wandelten sich, wie ein trügerischer Bogen.
58 І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
Sie erzürnten ihn mit ihren Höhen und erregten seinen Eifer durch ihre Bilder.
59 Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
Da Gott das vernahm, entrüstete er sich und verwarf Israel völlig.
60 і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
Er gab die Wohnung zu Silo preis, das Zelt, wo er unter den Menschen wohnte,
61 і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
ließ seine Macht in die Gefangenschaft wandern und seine Zier in die Gewalt des Feindes.
62 І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
Er gab sein Volk dem Schwerte preis und entrüstete sich über sein Besitztum.
63 його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
Seine Jünglinge fraß das Feuer, und seine Jungfrauen blieben ohne Hochzeitslied.
64 його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
Seine Priester fielen durch das Schwert, und seine Witwen hielten keine Totenklage.
65 Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
Da erwachte der Herr wie ein Schlafender, wie ein Held, der vom Weine besiegt ward.
66 і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
Und er schlug seine Feinde zurück: ewige Schmach brachte er über sie.
67 Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
Und er verwarf das Zelt Josephs und erwählte nicht den Stamm Ephraim,
68 а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
sondern erwählte den Stamm Juda, den Berg Zion, den er liebgewonnen.
69 І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
Und er baute so fest wie die Himmelshöhen sein Heiligtum, wie die Erde, die er für die Ewigkeit gegründet hat.
70 І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
Er erwählte seinen Knecht David und nahm ihn von den Schafhürden hinweg.
71 від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
Von den säugenden Schafen holte er ihn weg, daß er sein Volk Jakob weide und Israel, sein Besitztum.
72 і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
Und er weidete sie in Herzenseinfalt und führte sie mit kluger Hand.
