Псалми 78
1 Пісня навча́льна Асафова.
An Instruction of Asaph. Give ear, O my people, to my law, Incline your ear to sayings of my mouth.
2 нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
I open with a simile my mouth, I bring forth hidden things of old,
3 Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
That we have heard and do know, And our fathers have recounted to us.
4 того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
We do not hide from their sons, To a later generation recounting praises of Jehovah, And His strength, and His wonders that He hath done.
5 Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
And He raiseth up a testimony in Jacob, And a law hath placed in Israel, That He commanded our fathers, To make them known to their sons.
6 щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
So that a later generation doth know, Sons who are born, do rise and recount to their sons,
7 І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
And place in God their confidence, And forget not the doings of God, But keep His commands.
8 І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
And they are not like their fathers, A generation apostate and rebellious, A generation! it hath not prepared its heart, Nor stedfast with God [is] its spirit.
9 Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
Sons of Ephraim — armed bearers of bow, Have turned in a day of conflict.
10 вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
They have not kept the covenant of God, And in His law they have refused to walk,
11 і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
And they forget His doings, And His wonders that He shewed them.
12 Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
Before their fathers He hath done wonders, In the land of Egypt — the field of Zoan.
13 Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
He cleft a sea, and causeth them to pass over, Yea, He causeth waters to stand as a heap.
14 і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
And leadeth them with a cloud by day, And all the night with a light of fire.
15 на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
He cleaveth rocks in a wilderness, And giveth drink — as the great deep.
16 Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
And bringeth out streams from a rock, And causeth waters to come down as rivers.
17 Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
And they add still to sin against Him, To provoke the Most High in the dry place.
18 і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
And they try God in their heart, To ask food for their lust.
19 І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
And they speak against God — they said: 'Is God able to array a table in a wilderness?'
20 Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
Lo, He hath smitten a rock, And waters flow, yea, streams overflow. 'Also — bread [is] He able to give? Doth He prepare flesh for His people?'
21 Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
Therefore hath Jehovah heard, And He sheweth Himself wroth, And fire hath been kindled against Jacob, And anger also hath gone up against Israel,
22 бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
For they have not believed in God, Nor have they trusted in His salvation.
23 А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
And He commandeth clouds from above, Yea, doors of the heavens He hath opened.
24 і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
And He raineth on them manna to eat, Yea, corn of heaven He hath given to them.
25 Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
Food of the mighty hath each eaten, Venison He sent to them to satiety.
26 Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
He causeth an east wind to journey in the heavens, And leadeth by His strength a south wind,
27 і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
And He raineth on them flesh as dust, And as sand of the seas — winged fowl,
28 і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
And causeth [it] to fall in the midst of His camp, Round about His tabernacles.
29 І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
And they eat, and are greatly satisfied, And their desire He bringeth to them.
30 Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
They have not been estranged from their desire, Yet [is] their food in their mouth,
31 а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
And the anger of God hath gone up against them, And He slayeth among their fat ones, And youths of Israel He caused to bend.
32 Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
With all this they have sinned again, And have not believed in His wonders.
33 — і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
And He consumeth in vanity their days, And their years in trouble.
34 Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
If He slew them, then they sought Him, And turned back, and sought God earnestly,
35 і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
And they remember that God [is] their rock, And God Most High their redeemer.
36 І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
And — they deceive Him with their mouth, And with their tongue do lie to Him,
37 бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
And their heart hath not been right with Him, And they have not been stedfast in His covenant.
38 Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
And He — the Merciful One, Pardoneth iniquity, and destroyeth not, And hath often turned back His anger, And waketh not up all His fury.
39 і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
And He remembereth that they [are] flesh, A wind going on — and it returneth not.
40 Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
How often do they provoke Him in the wilderness, Grieve Him in the desolate place?
41 І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
Yea, they turn back, and try God, And the Holy One of Israel have limited.
42 вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
They have not remembered His hand The day He ransomed them from the adversary.
43 як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
When He set His signs in Egypt, And His wonders in the field of Zoan,
44 і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
And He turneth to blood their streams, And their floods they drink not.
45 Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
He sendeth among them the beetle, and it consumeth them, And the frog, and it destroyeth them,
46 А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
And giveth to the caterpillar their increase, And their labour to the locust.
47 Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
He destroyeth with hail their vine, And their sycamores with frost,
48 І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
And delivereth up to the hail their beasts, And their cattle to the burning flames.
49 Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
He sendeth on them the fury of His anger, Wrath, and indignation, and distress — A discharge of evil messengers.
50 Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
He pondereth a path for His anger, He kept not back their soul from death, Yea, their life to the pestilence He delivered up.
51 І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
And He smiteth every first-born in Egypt, The first-fruit of the strong in tents of Ham.
52 І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
And causeth His people to journey as a flock, And guideth them as a drove in a wilderness,
53 І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
And He leadeth them confidently, And they have not been afraid, And their enemies hath the sea covered.
54 І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
And He bringeth them in unto the border of His sanctuary, This mountain His right hand had got,
55 І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
And casteth out nations from before them, And causeth them to fall in the line of inheritance, And causeth the tribes of Israel to dwell in their tents,
56 Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
And they tempt and provoke God Most High, And His testimonies have not kept.
57 і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
And they turn back, And deal treacherously like their fathers, They have been turned like a deceitful bow,
58 І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
And make Him angry with their high places, And with their graven images make Him zealous,
59 Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
God hath heard, and sheweth Himself wroth. And kicketh exceedingly against Israel.
60 і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
And He leaveth the tabernacle of Shiloh, The tent He had placed among men,
61 і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
And He giveth His strength to captivity, And His beauty into the hand of an adversary,
62 І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
And delivereth up to the sword His people, And with His inheritance shewed Himself angry.
63 його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
His young men hath fire consumed, And His virgins have not been praised.
64 його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
His priests by the sword have fallen, And their widows weep not.
65 Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
And the Lord waketh as a sleeper, As a mighty one crying aloud from wine.
66 і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
And He smiteth His adversaries backward, A reproach age-during He hath put on them,
67 Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
And He kicketh against the tent of Joseph, And on the tribe of Ephraim hath not fixed.
68 а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
And He chooseth the tribe of Judah, With mount Zion that He loved,
69 І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
And buildeth His sanctuary as a high place, Like the earth, He founded it to the age.
70 І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
And He fixeth on David His servant, And taketh him from the folds of a flock,
71 від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
From behind suckling ones He hath brought him in, To rule over Jacob His people, And over Israel His inheritance.
72 і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
And he ruleth them according to the integrity of his heart, And by the skilfulness of his hands leadeth them!
