Псалми 78
1 Пісня навча́льна Асафова.
A maschil of Asaph. Hear my teaching, my people, listen to the words of my mouth.
2 нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
I will open my mouth in parables; I will sing about hidden things about the past.
3 Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
These are things that we have heard and learned, things that our ancestors have told us.
4 того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
We will not keep them from their descendants. We will tell the next generation about the praiseworthy deeds of Yahweh, his strength, and the wonders that he has done.
5 Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
For he established covenant decrees in Jacob and appointed a law in Israel. He commanded our ancestors that they were to teach them to their children.
6 щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
He commanded this so that the generation to come might know his decrees, the children not yet born, who should tell them in turn to their own children.
7 І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
Then they would place their hope in God and not forget his deeds but keep his commandments.
8 І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
Then they would not be like their ancestors, who were a stubborn and rebellious generation, a generation whose hearts were not right, and whose spirits were not committed and faithful to God.
9 Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
The Ephraimites were armed with bows, but they turned back on the day of battle.
10 вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
They did not keep the covenant with God, and they refused to obey his law.
11 і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
They forgot his deeds, the wonderful things that he had shown them.
12 Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
They forgot the marvelous things he did in the sight of their ancestors in the land of Egypt, in the land of Zoan.
13 Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
He divided the sea and led them across it; he made the waters to stand like walls.
14 і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
In the daytime he led them with a cloud and all the night with the light of fire.
15 на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
He split the rocks in the wilderness, and he gave them water abundantly, enough to fill the depths of the sea.
16 Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
He made streams flow out of the rock and made the water flow like rivers.
17 Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
Yet they continued to sin against him, rebelling against the Most High in the wilderness.
18 і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
They challenged God in their hearts by asking for food to satisfy their appetites.
19 І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
They spoke against God; they said, “Can God really lay out a table for us in the wilderness?
20 Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
See, when he struck the rock, waters gushed out and streams overflowed. But can he give bread also? Will he provide meat for his people?”
21 Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
When Yahweh heard this, he was angry; so his fire burned against Jacob, and his anger attacked Israel,
22 бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
because they did not believe in God and did not trust in his salvation.
23 А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
Yet he commanded the skies above and opened the doors of the sky.
24 і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
He rained down manna for them to eat, and gave them the grain from heaven.
25 Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
People ate the bread of angels. He sent them food in abundance.
26 Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
He caused the east wind to blow in the sky, and by his power he guided the south wind.
27 і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
He rained down meat on them like dust, birds as numerous as the sands of the sea.
28 і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
They fell in the middle of their camp, all around their tents.
29 І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
So they ate and were full. He gave them what they craved.
30 Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
But they had not yet filled up; their food was still in their mouths.
31 а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
Then God's anger attacked them and killed the strongest of them. He brought down the young men of Israel.
32 Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
Despite this, they continued to sin and did not believe his wonderful deeds.
33 — і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
Therefore God cut short their days; their years were filled with terror.
34 Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
Whenever God afflicted them, they would start to seek him, and they would return and look earnestly for him.
35 і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
They would call to mind that God was their rock and that the Most High God was their rescuer.
36 І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
But they would flatter him with their mouth and lie to him with their words.
37 бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
For their hearts were not firmly fixed on him, and they were not faithful to his covenant.
38 Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
Yet he, being merciful, forgave their iniquity and did not destroy them. Yes, many times he held back his anger and did not stir up all his wrath.
39 і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
He called to mind that they were made of flesh, a wind that passes away and does not return.
40 Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
How often they rebelled against him in the wilderness and grieved him in the barren regions!
41 І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
Again and again they challenged God and offended the Holy One of Israel.
42 вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
They did not think about his power, how he had rescued them from the enemy
43 як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
when he performed his terrifying signs in Egypt and his wonders in the region of Zoan.
44 і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
He turned the Egyptians' rivers to blood so that they could not drink from their streams.
45 Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
He sent swarms of flies that devoured them and frogs that overran their land.
46 А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
He gave their crops to the grasshopper and their labor to the locust.
47 Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
He destroyed their vines with hail and their sycamore trees with more hail.
48 І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
He rained hail on their cattle and hurled lightning bolts at their livestock.
49 Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
The fierceness of his anger lashed out against them. He sent wrath, fury, and trouble like agents who bring disaster.
50 Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
He leveled a path for his anger; he did not spare them from death but gave them over to the plague.
51 І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
He killed all the firstborn in Egypt, the firstborn of their strength in the tents of Ham.
52 І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
He led his own people out like sheep and guided them through the wilderness like a flock.
53 І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
He led them secure and unafraid, but the sea overwhelmed their enemies.
54 І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
Then he brought them to the border of his holy land, to this mountain that his right hand acquired.
55 І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
He drove out the nations from before them and assigned them their inheritance. He settled the tribes of Israel in their tents.
56 Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
Yet they challenged and defied the Most High God and did not keep his solemn commands.
57 і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
They were unfaithful and acted treacherously like their fathers; they were as undependable as a faulty bow.
58 І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
For they made him angry with their high places and provoked him to jealous anger with their idols.
59 Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
When God heard this, he was angry and completely rejected Israel.
60 і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
He abandoned the sanctuary of Shiloh, the tent where he had lived among people.
61 і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
He allowed his strength to be captured and gave his glory into the enemy's hand.
62 І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
He handed his people over to the sword, and he was angry with his heritage.
63 його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
Fire devoured their young men, and their young women had no wedding songs.
64 його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
Their priests fell by the sword, and their widows could not weep.
65 Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
Then the Lord awakened as one from sleep, like a warrior who shouts because of wine.
66 і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
He drove his adversaries back; he put them to everlasting shame.
67 Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
He rejected the tent of Joseph, and he did not chose the tribe of Ephraim.
68 а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
He chose the tribe of Judah and Mount Zion that he loved.
69 І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
He built his sanctuary like the heavens, like the earth that he has established forever.
70 І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
He chose David, his servant, and took him from the sheepfolds.
71 від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
He took him from following the ewes with their young, and he brought him to be shepherd of Jacob, his people, and of Israel, his heritage.
72 і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
David shepherded them with the integrity of his heart, and he guided them with the skill of his hands.
