Псалми 78
1 Пісня навча́льна Асафова.
AN INSTRUCTION OF ASAPH. Give ear, O my people, to my law, Incline your ear to sayings of my mouth.
2 нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
I open my mouth with an allegory, I bring forth hidden things of old,
3 Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
That we have heard and know, And our fathers have recounted to us.
4 того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
We do not hide from their sons, Recounting praises of YHWH to a later generation, And His strength, and His wonders that He has done.
5 Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
And He raises up a testimony in Jacob, And has placed a law in Israel, That He commanded our fathers, To make them known to their sons.
6 щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
So that a later generation knows, Sons who are born, rise and recount to their sons,
7 І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
And place their confidence in God, And do not forget the doings of God, But keep His commands.
8 І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
And they are not like their fathers, A generation apostatizing and being rebellious, A generation—it has not prepared its heart, Nor [is] its spirit steadfast with God.
9 Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
Sons of Ephraim—armed bearers of bow, Have turned in a day of conflict.
10 вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
They have not kept the covenant of God, And they have refused to walk in His law,
11 і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
And they forget His doings, And His wonders that He showed them.
12 Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
He has done wonders before their fathers, In the land of Egypt—the field of Zoan.
13 Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
He cleft a sea, and causes them to pass over, Indeed, He causes waters to stand as a heap.
14 і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
And leads them with a cloud by day, And with a light of fire all the night.
15 на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
He cleaves rocks in a wilderness, And gives drink—as the great deep.
16 Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
And brings out streams from a rock, And causes waters to come down as rivers.
17 Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
And they still add to sin against Him, To provoke the Most High in the dry place.
18 і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
And they try God in their heart, To ask food for their lust.
19 І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
And they speak against God—they said: “Is God able to array a table in a wilderness?”
20 Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
Behold, He has struck a rock, And waters flow, indeed, streams overflow. “Also, [is] He able to give bread? Does He prepare flesh for His people?”
21 Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
Therefore YHWH has heard, And He shows Himself angry, And fire has been kindled against Jacob, And anger has also gone up against Israel,
22 бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
For they have not believed in God, Nor have they trusted in His salvation.
23 А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
And He commands clouds from above, Indeed, He has opened doors of the heavens.
24 і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
And He rains manna on them to eat, Indeed, He has given grain of the heavens to them.
25 Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
Each has eaten food of the mighty, He sent provision to them to satiety.
26 Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
He causes an east wind to journey in the heavens, And leads a south wind by His strength,
27 і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
And He rains on them flesh as dust, And as sand of the seas—winged bird,
28 і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
And causes [it] to fall in the midst of His camp, Around His dwelling places.
29 І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
And they eat, and are greatly satisfied, And He brings their desire to them.
30 Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
They have not been estranged from their desire, Their food [is] yet in their mouth,
31 а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
And the anger of God has gone up against them, And He slays among their fat ones, And He caused youths of Israel to bend.
32 Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
With all this they have sinned again, And have not believed in His wonders.
33 — і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
And He consumes their days in vanity, And their years in trouble.
34 Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
If He slew them, then they sought Him, And turned back, and earnestly sought God,
35 і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
And they remember that God [is] their rock, And God Most High their redeemer.
36 І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
And they deceive Him with their mouth, And lie to Him with their tongue,
37 бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
And their heart has not been right with Him, And they have not been steadfast in His covenant.
38 Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
And He, the Merciful One, pardons iniquity, and does not destroy, And has often turned back His anger, And does not awaken all His fury.
39 і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
And He remembers that they [are] flesh, A wind going on—and it does not return.
40 Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
How often do they provoke Him in the wilderness, Grieve Him in the desolate place?
41 І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
Indeed, they turn back, and try God, And have limited the Holy One of Israel.
42 вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
They have not remembered His hand The day He ransomed them from the adversary.
43 як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
When He set His signs in Egypt, And His wonders in the field of Zoan,
44 і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
And He turns their streams to blood, And they do not drink their floods.
45 Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
He sends among them the beetle, and it consumes them, And the frog, and it destroys them,
46 А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
And gives their increase to the caterpillar, And their labor to the locust.
47 Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
He destroys their vine with hail, And their sycamores with frost,
48 І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
And delivers their beasts up to the hail, And their livestock to the burning flames.
49 Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
He sends on them the fury of His anger, Wrath, and indignation, and distress—A discharge of evil messengers.
50 Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
He ponders a path for His anger, He did not keep back their soul from death, Indeed, He delivered up their life to the pestilence.
51 І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
And He strikes every firstborn in Egypt, The first-fruit of the strong in tents of Ham.
52 І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
And causes His people to journey as a flock, And guides them as a drove in a wilderness,
53 І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
And He leads them confidently, And they have not been afraid, And the sea has covered their enemies.
54 І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
And He brings them to the border of His sanctuary, This mountain His right hand had acquired,
55 І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
And casts out nations from before them, And causes them to fall in the line of inheritance, And causes the tribes of Israel to dwell in their tents,
56 Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
And they tempt and provoke God Most High, And have not kept His testimonies.
57 і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
And they turn back, And deal treacherously like their fathers, They have been turned like a deceitful bow,
58 І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
And make Him angry with their high places, And make Him zealous with their carved images,
59 Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
God has heard, and shows Himself angry. And kicks exceedingly against Israel.
60 і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
And He leaves the Dwelling Place of Shiloh, The tent He had placed among men,
61 і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
And He gives His strength to captivity, And His beauty into the hand of an adversary,
62 І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
And delivers His people up to the sword, And showed Himself angry with His inheritance.
63 його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
Fire has consumed His young men, And His virgins have not been praised.
64 його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
His priests have fallen by the sword, And their widows do not weep.
65 Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
And the Lord wakes as a sleeper, As a mighty one crying aloud from wine.
66 і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
And He strikes His adversaries backward, He has put a continuous reproach on them,
67 Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
And He kicks against the tent of Joseph, And has not fixed on the tribe of Ephraim.
68 а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
And He chooses the tribe of Judah, With Mount Zion that He loved,
69 І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
And builds His sanctuary as a high place, Like the earth, He founded it for all time.
70 І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
And He fixes on His servant David, And takes him from the folds of a flock,
71 від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
He has brought him in from behind suckling ones, To rule over Jacob His people, And over Israel His inheritance.
72 і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
And he rules them according to the integrity of his heart, And leads them by the skillfulness of his hands!
