Псалми 78
1 Пісня навча́льна Асафова.
A Psalme to give instruction committed to Asaph. Heare my doctrine, O my people: incline your eares vnto the wordes of my mouth.
2 нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
I will open my mouth in a parable: I will declare high sentences of olde.
3 Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
Which we haue heard and knowen, and our fathers haue tolde vs.
4 того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
Wee will not hide them from their children but to the generation to come we wil shewe the praises of the Lord his power also, and his wonderful woorkes that he hath done:
5 Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
How he established a testimonie in Iaakob, and ordeined a Law in Israel, which he commanded our fathers, that they shoulde teache their children:
6 щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
That the posteritie might knowe it, and the children, which should be borne, should stand vp, and declare it to their children:
7 І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
That they might set their hope on God, and not forget the workes of God but keepe his commandements:
8 І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
And not to bee as their fathers, a disobedient and rebellious generation: a generation that set not their heart aright, and whose spirite was not faithfull vnto God.
9 Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
The children of Ephraim being armed and shooting with the bowe, turned backe in the day of battell.
10 вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
They kept not the couenant of God, but refused to walke in his Lawe,
11 і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
And forgate his Actes, and his wonderfull woorkes that he had shewed them.
12 Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
Hee did marueilous thinges in the sight of their fathers in the lande of Egypt: euen in the fielde of Zoan.
13 Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
He deuided the Sea, and led them through: he made also the waters to stand as an heape.
14 і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
In the day time also hee led them with a cloude, and all the night with a light of fire.
15 на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
He claue the rockes in the wildernes, and gaue them drinke as of the great depths.
16 Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
He brought floods also out of the stonie rocke; so that hee made the waters to descend like the riuers.
17 Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
Yet they sinned stil against him, and prouoked the Highest in the wildernesse,
18 і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
And tempted God in their heartes in requiring meate for their lust.
19 І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
They spake against God also, saying, Can God prepare a table in the wildernesse?
20 Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
Behold, he smote the rocke, that the water gushed out, and the streames ouerflowed: can hee giue bread also? or prepare flesh for his people?
21 Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
Therefore the Lord heard and was angrie, and the fire was kindled in Iaakob, and also wrath came vpon Israel,
22 бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
Because they beleeued not in God, and trusted not in his helpe.
23 А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
Yet he had comanded the clouds aboue, and had opened the doores of heauen,
24 і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
And had rained downe MAN vpon them for to eate, and had giuen them of the wheate of heauen.
25 Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
Man did eate the bread of Angels: hee sent them meate ynough.
26 Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
He caused the Eastwinde to passe in the heauen, and through his power he brought in the Southwinde.
27 і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
Hee rained flesh also vpon them as dust, and feathered foule as the sand of the sea.
28 і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
And hee made it fall in the middes of their campe euen round about their habitations.
29 І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
So they did eate and were well filled: for he gaue them their desire.
30 Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
They were not turned from their lust, but the meate was yet in their mouthes,
31 а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
When the wrath of God came euen vpon them, and slew the strongest of them, and smote downe the chosen men in Israel.
32 Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
For all this, they sinned stil, and beleeued not his wonderous woorkes.
33 — і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
Therefore their daies did hee consume in vanitie, and their yeeres hastily.
34 Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
And when hee slewe them, they sought him and they returned, and sought God earely.
35 і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
And they remembred that God was their strength, and the most high God their redeemer.
36 І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
But they flattered him with their mouth, and dissembled with him with their tongue.
37 бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
For their heart was not vpright with him: neither were they faithfull in his couenant.
38 Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
Yet he being merciful forgaue their iniquitie, and destroied them not, but oft times called backe his anger, and did not stirre vp all his wrath.
39 і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
For he remembered that they were flesh: yea, a winde that passeth and commeth not againe.
40 Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
How oft did they prouoke him in the wildernes? and grieue him in the desert?
41 І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
Yea, they returned, and tempted God, and limited the Holie one of Israel.
42 вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
They remembered not his hand, nor the day when he deliuered them from the enemie,
43 як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
Nor him that set his signes in Egypt, and his wonders in the fielde of Zoan,
44 і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
And turned their riuers into blood, and their floods, that they could not drinke.
45 Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
Hee sent a swarme of flies among them, which deuoured them, and frogs, which destroyed them.
46 А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
He gaue also their fruites vnto the caterpiller, and their labour vnto the grassehopper.
47 Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
He destroied their vines with haile, and their wilde figge trees with the hailestone.
48 І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
He gaue their cattell also to the haile, and their flockes to the thunderboltes.
49 Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
Hee cast vpon them the fiercenesse of his anger, indignation and wrath, and vexation by the sending out of euill Angels.
50 Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
He made a way to his anger: he spared not their soule from death, but gaue their life to the pestilence,
51 І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
And smote al the firstborne in Egypt, euen the beginning of their strength in the tabernacles of Ham.
52 І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
But hee made his people to goe out like sheepe, and led them in the wildernes like a flocke.
53 І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
Yea, he caried them out safely, and they feared not, and the Sea couered their enemies.
54 І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
And he brought them vnto the borders of his Sanctuarie: euen to this Mountaine, which his right hand purchased.
55 І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
He cast out the heathe also before them, and caused them to fall to the lot of his inheritance, and made the tribes of Israel to dwell in their tabernacles.
56 Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
Yet they tempted, and prouoked the most high God, and kept not his testimonies,
57 і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
But turned backe and delt falsely like their fathers: they turned like a deceitfull bowe.
58 І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
And they prouoked him to anger with their high places, and mooued him to wrath with their grauen images.
59 Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
God heard this and was wroth, and greatly abhorred Israel,
60 і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
So that hee forsooke the habitation of Shilo, euen the Tabernacle where hee dwelt among men,
61 і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
And deliuered his power into captiuitie, and his beautie into the enemies hand.
62 І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
And hee gaue vp his people to the sworde, and was angrie with his inheritance.
63 його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
The fire deuoured their chosen men, and their maides were not praised.
64 його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
Their Priestes fell by the sworde, and their widowes lamented not.
65 Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
But the Lord awaked as one out of sleepe, and as a strong man that after his wine crieth out,
66 і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
And smote his enemies in the hinder parts, and put them to a perpetuall shame.
67 Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
Yet he refused the tabernacle of Ioseph, and chose not the tribe of Ephraim:
68 а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
But chose the tribe of Iudah, and mount Zion which he loued.
69 І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
And he built his Sanctuarie as an high palace, like the earth, which he stablished for euer.
70 І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
He chose Dauid also his seruant, and tooke him from the shepefolds.
71 від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
Euen from behinde the ewes with yong brought he him to feede his people in Iaakob, and his inheritance in Israel.
72 і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
So he fed them according to the simplicitie of his heart, and guided them by the discretion of his hands.
