Псалми 78
1 Пісня навча́льна Асафова.
Maschil. Of Asaph. Give ear, O my people, to my law; let your ears be bent down to the words of my mouth.
2 нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
Opening my mouth I will give out a story, even the dark sayings of old times;
3 Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
Which have come to our hearing and our knowledge, as they were given to us by our fathers.
4 того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
We will not keep them secret from our children; we will make clear to the coming generation the praises of the Lord and his strength, and the great works of wonder which he has done.
5 Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
He put up a witness in Jacob, and made a law in Israel; which he gave to our fathers so that they might give knowledge of them to their children;
6 щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
So that the generation to come might have knowledge of them, even the children of the future, who would give word of them to their children;
7 І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
So that they might put their hope in God, and not let God's works go out of their minds, but keep his laws;
8 І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
And not be like their fathers, a stiff-necked and uncontrolled generation; a generation whose heart was hard, whose spirit was not true to God.
9 Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
The children of Ephraim, armed with bows, were turned back on the day of the fight.
10 вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
They were not ruled by God's word, and they would not go in the way of his law;
11 і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
They let his works go out of their memory, and the wonders which he had made them see.
12 Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
He did great works before the eyes of their fathers, in the land of Egypt, in the fields of Zoan.
13 Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
The sea was cut in two so that they might go through; the waters were massed together on this side and on that.
14 і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
In the daytime he was guiding them in the cloud, and all through the night with a light of fire.
15 на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
The rocks of the waste land were broken by his power, and he gave them drink as out of the deep waters.
16 Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
He made streams come out of the rock; and waters came flowing down like rivers.
17 Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
And they went on sinning against him even more, turning away from the Most High in the waste land;
18 і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
Testing God in their hearts, requesting meat for their desire.
19 І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
They said bitter words against God, saying, Is God able to make ready a table in the waste land?
20 Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
See, the rock was cut open by his power, so that the water came rushing out, and overflowing streams; is he able to give us bread? is he able to get meat for his people?
21 Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
So these things came to the Lord's ears, and he was angry; and a fire was lighted against Jacob, and wrath came up against Israel;
22 бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
Because they had no faith in God, and no hope in his salvation.
23 А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
And he gave orders to the clouds on high, and the doors of heaven were open;
24 і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
And he sent down manna like rain for their food, and gave them the grain of heaven.
25 Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
Man took part in the food of strong ones; he sent them meat in full measure.
26 Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
He sent an east wind from heaven, driving on the south wind by his power.
27 і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
He sent down meat on them like dust, and feathered birds like the sand of the sea,
28 і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
And he let it come down into their resting-place, round about their tents.
29 І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
So they had food and were full; for he gave them their desire;
30 Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
But they were not turned from their desires; and while the food was still in their mouths,
31 а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
The wrath of God came on them, and put to death the fattest of them, and put an end to the young men of Israel.
32 Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
For all this they went on sinning even more, and had no faith in his great wonders.
33 — і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
So their days were wasted like a breath, and their years in trouble.
34 Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
When he sent death on them, then they made search for him; turning to him and looking for him with care;
35 і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
In the memory that God was their Rock, and the Most High God their saviour.
36 І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
But their lips were false to him, and their tongues were untrue to him;
37 бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
And their hearts were not right with him, and they did not keep their agreement with him.
38 Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
But he, being full of pity, has forgiveness for sin, and does not put an end to man: frequently turning back his wrath, and not being violently angry.
39 і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
So he kept in mind that they were only flesh; a breath which is quickly gone, and will not come again.
40 Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
How frequently did they go against him in the waste land, and give him cause for grief in the dry places!
41 І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
Again they put God to the test, and gave pain to the Holy One of Israel.
42 вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
They did not keep in mind the work of his hand, or the day when he took them from the power of their haters;
43 як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
How he had done his signs in Egypt, and his wonders in the field of Zoan;
44 і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
So that their rivers were turned to blood, and they were not able to get drink from their streams.
45 Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
He sent different sorts of flies among them, poisoning their flesh; and frogs for their destruction.
46 А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
He gave the increase of their fields to worms, the fruits of their industry to the locusts.
47 Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
He sent ice for the destruction of their vines; their trees were damaged by the bitter cold.
48 І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
Ice was rained down on their cattle; thunderstorms sent destruction among the flocks.
49 Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
He sent on them the heat of his wrath, his bitter disgust, letting loose evil angels among them.
50 Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
He let his wrath have its way; he did not keep back their soul from death, but gave their life to disease.
51 І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
He gave to destruction all the first sons of Egypt; the first-fruits of their strength in the tents of Ham;
52 І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
But he took his people out like sheep, guiding them in the waste land like a flock.
53 І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
He took them on safely so that they had no fear; but their haters were covered by the sea.
54 І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
And he was their guide to his holy land, even to the mountain, which his right hand had made his;
55 І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
Driving out nations before them, marking out the line of their heritage, and giving the people of Israel their tents for a resting-place.
56 Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
But they were bitter against the Most High God, testing him, and not keeping his laws;
57 і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
Their hearts were turned back and untrue like their fathers; they were turned to one side like a twisted bow.
58 І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
They made him angry with their high places; moving him to wrath with their images.
59 Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
When this came to God's ears he was very angry, and gave up Israel completely;
60 і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
So that he went away from the holy place in Shiloh, the tent which he had put among men;
61 і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
And he let his strength be taken prisoner, and gave his glory into the hands of his hater.
62 І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
He gave his people up to the sword, and was angry with his heritage.
63 його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
Their young men were burned in the fire; and their virgins were not praised in the bride-song.
64 його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
Their priests were put to death by the sword, and their widows made no weeping for them.
65 Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
Then was the Lord like one awaking from sleep, and like a strong man crying out because of wine.
66 і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
His haters were turned back by his blows and shamed for ever.
67 Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
And he put the tent of Joseph on one side, and took not the tribe of Ephraim;
68 а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
But he took the tribe of Judah for himself, and the mountain of Zion, in which he had pleasure.
69 І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
And he made his holy place like the high heaven, like the earth which is fixed by him for ever.
70 І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
He took David to be his servant, taking him from the place of the flocks;
71 від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
From looking after the sheep which were giving milk, he took him to give food to Jacob his people, and to Israel his heritage.
72 і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
So he gave them food with an upright heart, guiding them by the wisdom of his hands.
