Псалми 78
1 Пісня навча́льна Асафова.
Vyučující, Azafovi. Pozoruj, lide můj, zákona mého, nakloňte uší svých k slovům úst mých.
2 нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
Otevru v podobenství ústa svá, vypravovati budu přípovídky starobylé.
3 Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
Co jsme slýchali i poznali, a co nám otcové naši vypravovali,
4 того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
Nezatajíme toho před syny jejich, kteříž budoucím potomkům svým vypravovati budou chvály Hospodinovy, ano i moc jeho a divné skutky jeho, kteréž činil.
5 Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
Neboť jest vyzdvihl svědectví v Jákobovi, a zákon vydal v Izraeli, což přikázal otcům našim, aby v známost uvodili synům svým,
6 щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
Aby to poznal věk potomní, synové, kteříž se zroditi měli, a ti povstanouce, aby vypravovali dítkám svým,
7 І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
Aby pokládali v Bohu naději svou, a nezapomínali se na skutky Boha silného, ale ostříhali přikázaní jeho,
8 І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
Aby nebývali jako otcové jejich, pokolení zpurné a protivné, národ, kterýž nenapravil srdce svého, a nebyl věrný Bohu silnému duch jeho.
9 Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
Jako synové Efraim zbrojní, ač uměle z lučiště stříleli, však v čas boje zpět se obrátili,
10 вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
Nebo neostříhali smlouvy Boží, a v zákoně jeho zpěčovali se choditi.
11 і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
Zapomenuli se na činy jeho, a na divné skutky jeho, kteréž jim ukázal.
12 Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
Před otci jejich činil divy v zemi Egyptské, na poli Soan.
13 Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
Rozdělil moře, a převedl je; učinil, aby stály vody jako hromada.
14 і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
Vedl je ve dne v oblace, a každé noci v jasném ohni.
15 на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
Protrhl skály na poušti, a napájel je jako z propastí velikých.
16 Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
Vyvedl potoky z skály, a učinil, aby vody tekly jako řeky.
17 Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
A však vždy přičíněli hříchů proti němu, a popouzeli Nejvyššího na poušti.
18 і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
A pokoušeli Boha silného v srdci svém, žádajíce pokrmu podlé líbosti své.
19 І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
A mluvili proti Bohu, řkouce: Zdaliž bude moci Bůh silný připraviti stůl na této poušti?
20 Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
Aj, udeřilť jest v skálu, a tekly vody, a řeky se rozvodnily. Zdali také bude moci dáti chleba? Zdali nastrojí masa lidu svému?
21 Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
A protož uslyšav Hospodin, rozhněval se, a oheň zažžen jest proti Jákobovi, a prchlivost vstoupila na Izraele,
22 бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
Proto že se nedověřili Bohu, a neměli naděje v spasení jeho,
23 А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
Ačkoli rozkázal oblakům shůry, a průduchy nebeské otevřel,
24 і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
A dštil na ně mannou ku pokrmu, a obilé nebeské dával jim.
25 Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
Chléb mocných jedl člověk, seslal jim pokrmů do sytosti.
26 Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
Obrátil vítr východní u povětří, a přivedl mocí svou vítr polední.
27 і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
I dštil na ně masem jako prachem, a ptactvem pernatým jako pískem mořským.
28 і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
Spustil je do prostřed vojska jejich, a všudy vůkol stanů jejich.
29 І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
I jedli, a nasyceni jsou hojně, a dal jim to, čehož žádali.
30 Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
Ještě nevyplnili žádosti své, ještě pokrm byl v ústech jejich,
31 а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
A v tom prchlivost Boží připadla na ně, a zbil tučné jejich, a přední Izraelské porazil.
32 Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
S tím se vším vždy ještě hřešili, a nevěřili předivným skutkům jeho.
33 — і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
A protož dopustil na ně, že marně skonali dny své, a léta svá s chvátáním.
34 Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
Když je hubil, jestliže ho hledali, a zase k Bohu silnému hned na úsvitě se navraceli,
35 і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
Rozpomínajíce se na to, že Bůh byl skála jejich, a Bůh silný nejvyšší vykupitel jejich:
36 І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
(Ačkoli mu s pochlebenstvím mluvili ústy svými, a jazykem svým lhali jemu.
37 бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
A srdce jejich nebylo upřímé před ním, aniž se věrně měli v smlouvě jeho),
38 Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
On jsa milosrdný, odpouštěl nepravosti jejich, a nezahladil jich; častokrát odvracel hněv svůj, a nevzbuzoval vší zůřivosti své.
39 і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
Nebo pamatoval, že jsou tělo, vítr, kterýž odchází, a nenavracuje se zase.
40 Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
Kolikrát jsou ho dráždili na poušti, a k bolesti přivodili na pustinách.
41 І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
Týž i týž navracujíce se, pokoušeli Boha silného, a svatému Izraelskému cíle vyměřovali.
42 вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
Nepamatovali na moc jeho, a na ten den, v kterémž je vysvobodil z ssoužení,
43 як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
Když činil v Egyptě znamení svá, a zázraky své na poli Soan,
44 і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
Když obrátil v krev řeky a potoky jejich, tak že jich píti nemohli.
45 Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
Dopustil na ně směsici žížal, aby je žraly, a žáby, aby je hubily.
46 А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
A dal chroustům úrody jejich, a úsilí jejich kobylkám.
47 Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
Stloukl krupami réví jejich, a stromy fíkové jejich ledem.
48 І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
Vydal krupobití na hovada jejich, a na dobytek jejich uhlí řeřavé.
49 Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
Poslal na ně prchlivost hněvu svého, rozpálení, zůřivost i ssoužení, dopustiv na ně anděly zlé.
50 Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
Uprostrannil stezku prchlivosti své, neuchoval od smrti duše jejich, ano i na hovada jejich mor dopustil.
51 І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
A pobil všecko prvorozené v Egyptě, prvotiny síly v staních Chamových.
52 І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
Ale lid svůj vyvedl jako ovce, a vodil se s nimi jako s stádem po poušti.
53 І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
Vodil je v bezpečnosti, tak že nestrašili, nepřátely pak jejich přikrylo moře,
54 І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
Až je přivedl ku pomezí svatosti své, na horu tu, kteréž dobyla pravice jeho.
55 І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
Vyhnav před tváří jejich národy, způsobil to, aby jim na provazec dědictví jejich přišli, a aby přebývala v staních jejich pokolení Izraelská.
56 Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
Však vždy předce pokoušeli a dráždili Boha nejvyššího, a svědectví jeho neostříhali.
57 і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
Ale zpět odšedše, převráceně činili, jako i předkové jejich; uchýlili se jako mylné lučiště.
58 І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
Nebo popouzeli ho výsostmi svými, a rytinami svými k horlení přivedli jej.
59 Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
Slyšel Bůh, a rozhněval se, a u velikou ošklivost vzal Izraele,
60 і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
Tak že opustiv příbytek v Sílo, stánek, kterýž postavil mezi lidmi,
61 і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
Vydal v zajetí sílu svou, a slávu svou v ruce nepřítele.
62 І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
Dal pod meč lid svůj, a na dědictví své se rozhněval.
63 його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
Mládence jeho sežral oheň, a panny jeho nebyly chváleny.
64 його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
Kněží jejich od meče padli, a vdovy jejich neplakaly.
65 Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
Potom pak procítil Pán jako ze sna, jako silný rek, kterýž po víně sobě vykřikuje.
66 і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
A ranil nepřátely své po zadu, a u věčné pohanění je vydal.
67 Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
Ačkoli pak pohrdl stánkem Jozefovým, a pokolení Efraimova nevyvolil,
68 а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
Však vyvolil pokolení Judovo, horu Sion, kterouž zamiloval.
69 І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
A vystavěl sobě, jako hrad vysoký, svatyni svou, jako zemi, kterouž utvrdil na věky.
70 І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
A vyvolil Davida služebníka svého, vzav jej od chlévů stáda.
71 від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
Když chodil za ovcemi březími, zavedl jej, aby pásl Jákoba, lid jeho, a Izraele, dědictví jeho.
72 і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
Kterýž pásl je v upřímnosti srdce svého, a zvláštní opatrností rukou svých vodil je.
