< Псалми 77 >

1 Для дириґента хору. Для Єдуту́на. Псалом Асафів. Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
Начальнику хора Идифумова. Псалом Асафа. Глас мой к Богу, и я буду взывать; глас мой к Богу, и Он услышит меня.
2 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
В день скорби моей ищу Господа; рука моя простерта ночью и не опускается; душа моя отказывается от утешения.
3 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! (Се́ла)
Вспоминаю о Боге и трепещу; помышляю, и изнемогает дух мой.
4 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
Ты не даешь мне сомкнуть очей моих; я потрясен и не могу говорить.
5 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
Размышляю о днях древних, о летах веков минувших;
6 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
припоминаю песни мои в ночи, беседую с сердцем моим, и дух мой испытывает:
7 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
неужели навсегда отринул Господь, и не будет более благоволить?
8 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
неужели навсегда престала милость Его, и пресеклось слово Его в род и род?
9 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? (Се́ла)
неужели Бог забыл миловать? Неужели во гневе затворил щедроты Свои?
10 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
И сказал я: “вот мое горе - изменение десницы Всевышнего”.
11 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
Буду вспоминать о делах Господа; буду вспоминать о чудесах Твоих древних;
12 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
буду вникать во все дела Твои, размышлять о великих Твоих деяниях.
13 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
Боже! свят путь Твой. Кто Бог так великий, как Бог наш!
14 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
Ты - Бог, творящий чудеса; Ты явил могущество Свое среди народов;
15 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! (Се́ла)
Ты избавил мышцею народ Твой, сынов Иакова и Иосифа.
16 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
Видели Тебя, Боже, воды, видели Тебя воды и убоялись, и вострепетали бездны.
17 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
Облака изливали воды, тучи издавали гром, и стрелы Твои летали.
18 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
Глас грома Твоего в круге небесном; молнии освещали вселенную; земля содрогалась и тряслась.
19 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
Путь Твой в море, и стезя Твоя в водах великих, и следы Твои неведомы.
20 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
Как стадо, вел Ты народ Твой рукою Моисея и Аарона.

< Псалми 77 >