Псалми 77
1 Для дириґента хору. Для Єдуту́на. Псалом Асафів. Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
Clamei ao Senhor com a minha voz: a Deus levantei a minha voz, e ele inclinou para mim os ouvidos.
2 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
No dia da minha angústia busquei ao Senhor: a minha mão se estendeu de noite, e não cessava; a minha alma recusava ser consolada.
3 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! (Се́ла)
Lembrava-me de Deus, e me perturbei: queixava-me, e o meu espírito desfalecia (Selah)
4 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
Sustentaste os meus olhos acordados: estou tão perturbado que não posso falar.
5 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
Considerava os dias da antiguidade, os anos dos tempos antigos.
6 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
De noite chamei à lembrança o meu cântico: meditei em meu coração, e o meu espírito esquadrinhou.
7 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
Rejeitará o Senhor para sempre e não tornará a ser favorável?
8 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
Cessou para sempre a sua benignidade? acabou-se já a promessa de geração em geração?
9 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? (Се́ла)
Esqueceu-se Deus de ter misericórdia? ou encerrou ele as suas misericórdias na sua ira? (Selah)
10 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
E eu disse: A minha enfermidade é esta: mas eu me lembrei dos anos da dextra do altíssimo.
11 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
Eu me lembrarei das obras do Senhor: certamente que eu me lembrarei das tuas maravilhas da antiguidade.
12 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
Meditarei também em todas as tuas obras, e falarei dos teus feitos.
13 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
O teu caminho, ó Deus, está no santuário. Quem é Deus tão grande como o nosso Deus?
14 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
Tu és o Deus que fazes maravilhas: tu fizeste notória a tua força entre os povos.
15 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! (Се́ла)
Com o teu braço remiste o teu povo, os filhos de Jacob e de José (Selah)
16 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
As águas te viram, ó Deus, as águas te viram, e tremeram; os abismos também se abalaram.
17 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
As nuvens lançaram água, os céus deram um som; as tuas flechas correram de uma para outra parte.
18 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
A voz do teu trovão estava no céu; os relâmpagos alumiaram o mundo; a terra se abalou e tremeu.
19 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
O teu caminho é no mar, e as tuas veredas nas grandes águas, e os teus passos não são conhecidos.
20 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
Guiaste o teu povo, como a um rebanho, pela mão de Moisés e de Aarão.
