Псалми 77
1 Для дириґента хору. Для Єдуту́на. Псалом Асафів. Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
Przewodnikowi chóru dla Jedutuna. Psalm Asafa. [Wzniosłem] swój głos do Boga i zawołałem; [wzniosłem] swój głos do Boga i mnie wysłuchał.
2 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
W dniu mego utrapienia szukałem Pana, moje ręce wyciągałem w nocy nieustannie, moja dusza nie dała się pocieszyć.
3 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! (Се́ла)
Gdy wspominałem Boga, byłem strwożony; rozmyślałem, a mój duch był ogarnięty utrapieniem. (Sela)
4 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
Ty zatrzymujesz otwarte powieki mych oczu, jestem [tak] zaniepokojony, że nie potrafię mówić.
5 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
Rozpamiętuję dni przeszłe [i] dawne lata.
6 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
Przypominam sobie mój śpiew; nocą rozmyślam w sercu i mój duch docieka:
7 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
Czy Pan odrzuci na wieki i już więcej nie okaże łaski?
8 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
Czy jego miłosierdzie ustało na zawsze i jego obietnica nigdy się nie spełni?
9 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? (Се́ла)
Czy Bóg zapomniał o litości? Czy w gniewie stłumił swoją łaskawość? (Sela)
10 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
I powiedziałem: To jest moja niemoc; [jednak będę wspominał] lata prawicy Najwyższego.
11 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
Będę wspominał dzieła PANA, będę wspominał twoje dawne cuda.
12 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
Będę rozmyślał o wszystkich twoich dziełach i o twoich czynach będę mówił.
13 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
Boże, święta jest twoja droga; który bóg jest tak wielki, jak [nasz] Bóg?
14 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
Ty [jesteś] Bogiem, który czyni cuda; dałeś poznać narodom swoją moc.
15 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! (Се́ла)
Odkupiłeś [swoim] ramieniem twój lud, synów Jakuba i Józefa. (Sela)
16 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
Widziały cię wody, o Boże, widziały cię wody [i] ulękły się, poruszyły się głębiny.
17 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
Chmury spłynęły wodą, niebiosa wydały gromy i poleciały twoje strzały.
18 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
Huk twego grzmotu wśród obłoków, błyskawice oświetliły świat, ziemia poruszyła się i zatrzęsła.
19 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
Twoja droga [wiodła] przez morze, twoje ścieżki przez wielkie wody i nie było znać twoich śladów.
20 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
Prowadziłeś swój lud jak stado owiec ręką Mojżesza i Aarona.
