Псалми 77
1 Для дириґента хору. Для Єдуту́на. Псалом Асафів. Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
In finem, pro Idithun, Psalmus Asaph. Voce mea ad Dominum clamavi: voce mea ad Deum, et intendit mihi.
2 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
In die tribulationis meæ Deum exquisivi, manibus meis nocte contra eum: et non sum deceptus. Renuit consolari anima mea,
3 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! (Се́ла)
memor fui Dei, et delectatus sum, et exercitatus sum: et defecit spiritus meus.
4 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
Anticipaverunt vigilias oculi mei: turbatus sum, et non sum locutus.
5 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
Cogitavi dies antiquos: et annos æternos in mente habui.
6 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
Et meditatus sum nocte cum corde meo, et exercitabar, et scopebam spiritum meum.
7 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
Numquid in æternum proiiciet Deus: aut non apponet ut complacitior sit adhuc?
8 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
Aut in finem misericordiam suam abscindet, a generatione in generationem?
9 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? (Се́ла)
Aut obliviscetur misereri Deus? aut continebit in ira sua misericordias suas?
10 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
Et dixi nunc cœpi: hæc mutatio dexteræ Excelsi.
11 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
Memor fui operum Domini: quia memor ero ab initio mirabilium tuorum,
12 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
Et meditabor in omnibus operibus tuis: et in adinventionibus tuis exercebor.
13 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
Deus in sancto via tua: quis Deus magnus sicut Deus noster?
14 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
tu es Deus qui facis mirabilia. Notam fecisti in populis virtutem tuam:
15 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! (Се́ла)
redemisti in brachio tuo populum tuum, filios Iacob, et Ioseph.
16 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
Viderunt te aquæ Deus, viderunt te aquæ: et timuerunt, et turbatæ sunt abyssi.
17 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
Multitudo sonitus aquarum: vocem dederunt nubes. Etenim sagittæ tuæ transeunt:
18 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
vox tonitrui tui in rota. Illuxerunt coruscationes tuæ orbi terræ: commota est et contremuit terra.
19 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
In mari via tua, et semitæ tuæ in aquis multis: et vestigia tua non cognoscentur.
20 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
Deduxisti sicut oves populum tuum, in manu Moysi et Aaron.
