Псалми 77
1 Для дириґента хору. Для Єдуту́на. Псалом Асафів. Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
a karmesternek. Jedútún számára. Ászáftól. Zsoltár. Hangommal az Istenhez hadd kiáltok, hangommal az Istenhez, és ő figyel reám.
2 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
Szorultságom napján az Urat kerestem; kezem éjjel kinyújtva van s nem dermed meg, vonakodott lelkem megvigasztalódni.
3 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! (Се́ла)
Istenre ha emlékezem, sóhajtanom kell; ha gondolkodom, elborul lelkem. Széla.
4 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
Tartod szemem őrzőit, nyugtalankodom s nem beszélhetek.
5 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
Elgondolom a hajdankor napjait, az ősidőknek éveit.
6 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
Ha emlékezem éjjel hárfajátékomra, gondolkodnom kell szívemben és fürkész lelkem:
7 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
Örökre elvet-e az Úr és nem fog már többé kedvelni?
8 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
Megszünt-e kegyelme mindenkorra, elfogyott-e az igéret nemzedékre meg nemzedékre?
9 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? (Се́ла)
Elfelejtett-e könyörülni Isten, avagy haragban elzárta-e irgalmát? Széla.
10 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
Azt mondtam: az a szenvedésem, hogy megváltozott a legfelsőnek jobbja.
11 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
Emlékezem Jáh cselekedeteire, midőn emlékezem hajdankori csodádról;
12 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
elmélkedem minden tettedről és cselekményeiden elgondolkodom.
13 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
Isten, szentségben van az utad; ki oly nagy isten, mint az Isten?
14 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
Te vagy az Isten, ki csodát mível, tudattad a népek közt erődet.
15 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! (Се́ла)
Megváltottad karoddal népedet, Jákób és József fiait. Széla.
16 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
Láttak téged a vizek, oh Isten, láttak a vizek, megremegtek, meg is reszkettek a mélységek.
17 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
Vizet ömlesztettek a felhők, dörejt hallattak a fellegek, nyilaid is szerte jártak;
18 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
hallik dörgésed a forgatagban, megvilágították villámok a világot, megreszketett és megrendült a föld.
19 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
Tengeren át volt utad és ösvényed nagy vizeken, és nyomdokaid nem voltak fölismerhetők.
20 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
Vezetted népedet, mint juhokat, Mózes és Áron által.
