Псалми 77
1 Для дириґента хору. Для Єдуту́на. Псалом Асафів. Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
Dem Musikmeister, nach Jeduthun. Von Asaph. Ein Psalm. Meine Stimme erhebe sich zu Gott, und ich will schreien, meine Stimme erhebe sich zu Gott, daß er auf mich höre.
2 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
In der Zeit meiner Not suche ich den Herrn: meine Hand ist des nachts ausgestreckt und ermattet nicht; meine Seele will sich nicht trösten lassen.
3 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! (Се́ла)
Ich gedenke an Gott und seufze; ich sinne nach, und es verzagt mein Geist. (Sela)
4 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
Du hältst meine Augenlider wach; ich bin voller Unruhe und kann nicht reden.
5 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
Ich überdenke die Tage der Vorzeit, die längst entschwundenen Jahre.
6 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
Ich gedenke in der Nacht meines Saitenspiels, sinne in meinem Herzen, und es forscht mein Geist:
7 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
Will denn der Herr auf ewig verstoßen und keine Gnade mehr erzeigen?
8 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
Ist's denn für immer mit seiner Gnade zu Ende, gar aus mit seiner Treue auf alle Geschlechter?
9 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? (Се́ла)
Hat denn Gott vergessen, gnädig zu sein, oder im Zorn sein Erbarmen verschlossen? (Sela)
10 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
Und ich sprach: Das ist mein Leiden, daß die Rechte des Höchsten sich geändert hat.
11 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
Ich gedenke der Thaten Jah's; ja, ich gedenke deines wunderbaren Thuns in der Vorzeit.
12 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
Ich will nachdenken über all' dein Thun und über deine großen Thaten sinnen.
13 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
Gott, erhaben ist dein Weg! Wer ist ein großer Gott wie Gott?
14 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
Du bist der rechte Gott, thust Wunder; du hast unter den Völkern deine Macht kund werden lassen.
15 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! (Се́ла)
Mit mächtigem Arm hast du dein Volk erlöst, die Söhne Jakobs und Josephs. (Sela)
16 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
Da dich die Wasser sahen, Gott, da dich die Wasser sahen, bebten sie, und es zitterten die Fluten.
17 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
In den Strömen ergoß sich das dichte Gewölk; die Wolken donnerten, und es fuhren einher deine Pfeile.
18 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
Dein Donner erschallte im Wirbelwind; Blitze erleuchteten den Erdkreis, es zitterte und erbebte die Erde.
19 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
Durchs Meer ging dein Weg, und dein Pfad durch große Wasser, und deine Spuren waren nicht zu erkennen.
20 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
Du führtest dein Volk wie Schafe durch Mose und Aaron.
