Псалми 77
1 Для дириґента хору. Для Єдуту́на. Псалом Асафів. Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
Auf den Siegesspender, für Zurückgezogene, von Asaph, ein Lied. Zu Gott erheb ich meiner Klage Stimme, zu Gott nur meine Stimme: "Du, mein Gott! Horch auf!"
2 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
In meiner Notzeit suche ich den Herrn; mein Ringen währt ohn' Ende in der Nacht, und meine Seele läßt sich nimmer trösten.
3 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! (Се́ла)
Wenn Gottes ich gedenke, muß ich seufzen. Und überlege ich, verzagt mein Geist. (Sela)
4 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
Die Augenlider bannst Du mir; verstört bin ich und ohne Sprache.
5 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
Ich überdenke alte Tage, die Jahre der Vergangenheit.
6 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
Bedenke ich des Nachts mein Leiden, erwäge ich's in meinem Sinn, dann forscht mein Geist:
7 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
"Verstößt der Herr denn ewiglich? Ist er denn niemals wieder gnädig?
8 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
Hat seine Huld für immer aufgehört? Hat die Verheißung ganz und gar ein Ende?
9 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? (Се́ла)
Hat Gott das Gnädigsein verlernt? Hält er erzürnt sein Mitleid auf?" (Sela)
10 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
Da sag ich mir: "Das ist mein Kummer, daß sich geändert hat des Höchsten Rechte."
11 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
Ich bin der Werke eingedenk des Herrn, betrachte jetzt Dein Wunderwalten in der Vorzeit
12 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
und überlege all Dein Tun und sinne Deinen Taten nach.
13 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
Dein Weg ist heilig, Gott. Wer ist ein Gott, so groß wie Gott?
14 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
Du bist der Gott, der Wunder tut. So offenbare an den Völkern Deine Macht!
15 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! (Се́ла)
Erlös mit Macht Dein Volk, des Jakob und des Joseph Söhne. (Sela)
16 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
Die Wasser seh'n Dich, Gott. Die Wasser sehen Dich und beben; selbst Meerestiefen zittern.
17 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
Ausströmen Wolken Wasser, und das Gewölke donnert, es fliegen Deine Pfeile hin und her.
18 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
Zu Deinem Donner, rollend, krachend, leuchten Deine Blitze. Der Erdkreis zittert und die Erde bebt.
19 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
Dein Weg geht durch das Meer, Dein Pfad durch große Wasser, doch unkenntlich ist Deine Spur.
20 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
Du führst Dein Volk gleich einer Herdean Mosis und an Aarons Hand.
