Псалми 77
1 Для дириґента хору. Для Єдуту́на. Псалом Асафів. Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
Dem Vorsänger, für Jeduthun. Von Asaph, ein Psalm. Meine Stimme ist zu Gott, und ich will schreien; meine Stimme ist zu Gott, und er wird mir Gehör schenken.
2 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
Am Tage meiner Drangsal suchte ich den Herrn; meine Hand war des Nachts ausgestreckt und ließ nicht ab; meine Seele weigerte sich getröstet zu werden.
3 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! (Се́ла)
Ich gedachte Gottes, und ich stöhnte; ich sann nach, und mein Geist ermattete. (Sela)
4 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
Du hieltest fest die Lider meiner Augen; ich war voll Unruhe und redete nicht.
5 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
Ich durchdachte die Tage vor alters, die Jahre der Urzeit.
6 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
Ich gedachte meines Saitenspiels in der Nacht; ich sann nach in meinem Herzen, und es forschte mein Geist.
7 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
Wird der Herr auf ewig verwerfen, und hinfort keine Gunst mehr erweisen?
8 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
Ist zu Ende seine Güte für immer? Hat das Wort aufgehört von Geschlecht zu Geschlecht?
9 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? (Се́ла)
Hat Gott vergessen gnädig zu sein? Hat er im Zorn verschlossen seine Erbarmungen? (Sela)
10 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
Da sprach ich: Das ist mein Kranksein. Der Jahre der Rechten des Höchsten,
11 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
will ich gedenken, der Taten des Jah; denn deiner Wunder von alters her will ich gedenken;
12 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
und ich will nachdenken über all dein Tun, und über deine Taten will ich sinnen.
13 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
Gott! Dein Weg ist im Heiligtum; wer ist ein großer Gott wie Gott?
14 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
Du bist der Gott, der Wunder tut, du hast deine Stärke kundwerden lassen unter den Völkern.
15 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! (Се́ла)
Du hast dein Volk erlöst mit erhobenem Arm, die Söhne Jakobs und Josephs. (Sela)
16 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
Dich sahen die Wasser, o Gott, dich sahen die Wasser: sie bebten; ja, es erzitterten die Tiefen.
17 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
Die Wolken ergossen Wasser; das Gewölk ließ eine Stimme erschallen, und deine Pfeile fuhren hin und her.
18 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
Die Stimme deines Donners war im Wirbelwind, Blitze erleuchteten den Erdkreis; es zitterte und bebte die Erde.
19 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
Im Meere ist dein Weg, und deine Pfade in großen Wassern, und deine Fußstapfen sind nicht bekannt.
20 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
Du hast dein Volk geleitet wie eine Herde durch die Hand Moses und Aarons.
