Псалми 77
1 Для дириґента хору. Для Єдуту́на. Псалом Асафів. Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
To the Chief Musician. On "Jeduthun." Asaph’s, a Melody. With my voice—unto God, will I make outcry, With my voice unto God, and he will give ear unto me;
2 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
In the day of my distress—unto My Lord, will I seek, My hand, by night, hath been outstretched and never once became slack, My soul, hath refused to be consoled;
3 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! (Се́ла)
I remember God and I murmur, I muse, and my spirit swooneth. (Selah)
4 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
Thou hast held, watching, mine eyes, I was driven to and fro, and could not speak;
5 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
I reasoned, Of the days of aforetime, Of the years of by-gone ages;
6 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
I remember my song in the night, —With my own heart, I commune, And my spirit, maketh search: —
7 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
For ages, will My Lord reject? And, not again, grant acceptance any more?
8 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
Hath his lovingkindness, come to a perpetual end? Hath his word failed to generation after generation?
9 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? (Се́ла)
Hath GOD, forgotten to show favour? Or hath he shut up, in anger, his compassions? (Selah)
10 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
Then said I—An affliction to me, it is, The changing of the right hand of the Most High.
11 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
I will remember the doings of Yah, Surely I will remember, out of aforetime, thy wonderful way;
12 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
And will talk to myself of all thy work, And, of thy doings, will I muse: —
13 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
O God, in the sanctuary, is thy way, —Who is a great GOD like Elohim?
14 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
Thou, art GOD, doing wonderfully, —Thou hast made known, among the peoples, thy might;
15 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! (Се́ла)
Thou didst redeem, with thine arm—Thy people, Thy sons of Jacob and Joseph. (Selah)
16 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
The waters saw thee, O God, The waters saw thee, They were in birth-throes, Yea the resounding deeps were stirred;
17 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
The clouds, poured down waters, The skies uttered, a voice, Yea, thine arrows, flew hither and thither;
18 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
The, voice of thy thunder, was in the whirlwind, Thy lightnings illumined the world, The earth, trembled and quaked;
19 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
In the sea, was thy way, And, thy path, in the mighty waters, And, thy footprints, could not be known:
20 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
Thou didst lead, like a flock, thy people, By the hand of Moses and Aaron.
