Псалми 74
1 Псалом навча́льний, Аса́фів.
En undervisning Assaphs. Gud, hvi förkastar du oss så alldeles; och äst så grymmeliga vred öfver dina fosterfår?
2 Спогадай про громаду Свою, яку Ти відда́вна набув, про племе́но спа́дку Свого, що його Ти був ви́купив, про ту го́ру Сіон, що на ній осели́вся, —
Tänk uppå dina menighet, den du af ålder förvärfvat, och dig till arfvedel förlöst hafver; uppå Zions berg, der du bor.
3 підійми ж Свої сто́пи до вічних руї́н, бо во́рог усе зруйнував у святині!
Trampa dem på fötterna, och stöt dem platt neder i grund. Fienden hafver all ting förderfvat i helgedomenom.
4 Ревіли Твої вороги́ у святині Твоїй, умісти́ли знаки́ за озна́ки свої, —
Dina ovänner ryta uti dinom husom, och sätta sina afgudar der in.
5 виглядало то так, якби хто догори́ підійма́в був соки́ри в гуща́вині де́рева.
Man ser yxerna ofvantill blänka, såsom man i en skog högge;
6 А тепер її рі́зьби ура́з розбивають вони молотко́м та соки́рами,
Och sönderhugga all dess tafvelverk med yxer och bilor.
7 Святиню Твою на огонь віддали́, осе́лю Твого Йме́ння аж доще́нту збезче́стили.
De uppbränna din helgedom; de oskära dins Namns boning i grund.
8 Сказали вони в своїм серці: „Зруйнуймо їх ра́зом!“і спали́ли в краю́ всі місця Божих зборів...
De tala i sitt hjerta: Låter oss skinna dem; de uppbränna all Guds hus i landena.
9 Наших озна́к ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде ...
Vår tecken se vi intet, och ingen Prophet predikar mer, och ingen, lärare lärer oss mer.
10 Аж доки, о Боже, гноби́тель знуща́тися буде, зневажа́тиме ворог навіки Ім'я́ Твоє?
Ack! Gud, huru länge skall ovännen försmäda; och fienden så alldeles förlasta ditt Namn?
11 Для чого притри́муєш руку Свою та прави́цю Свою? З сере́дини ло́ня Свого їх пони́щ!
Hvi vänder du dina hand ifrå, och dina högra hand så platt ifrå ditt sköt?
12 А Ти, Боже, відда́вна мій Цар, Ти чиниш спасі́ння посе́ред землі!
Men Gud är min Konung af ålder; den all hjelp gör, som på jordene sker.
13 Розділив Ти був море Своєю поту́гою, побив го́лови змі́ям на во́дах,
Du sönderdelar hafvet genom dina kraft, och sönderslår drakarnas hufvud i vattnet.
14 Ти левіята́нові го́лову був поторо́щив, його Ти віддав був на їжу наро́дові пустині,
Du sönderkrossar hufvuden af hvalfiskarna, och gifver dem folkena i öknene till spis.
15 Ти був розділи́в джерело́ та поті́к, Ти ви́сушив рі́ки великі!
Du låter uppvälla källor och bäcker; du låter borttorkas starka strömmar.
16 Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,
Dag och natt äro dine; du gör, att både sol och stjernor sitt vissa lopp hafva.
17 всі грани́ці землі Ти поставив, Ти літо та зи́му створи́в!
Du sätter hvarjo lande sina gränsor; sommar och vinter gör du.
18 Пам'ятай же про це: во́рог знуща́ється з Господа, а наро́д нерозумний знева́жує Йме́ння Твоє!“
Så betänk dock det, att fienden försmäder Herran, och ett galet folk lastar ditt Namn.
19 Не віддай звірині́ душі Своєї го́рлиці, живої Твоїх бідарі́в не забудь же наза́вжди!
Gif dock icke dins turturdufvos själ vilddjurena, och förgät icke så platt dina fattiga kreatur.
20 Споглянь же на Свій заповіт, бо темно́ти землі повні ме́шкань насилля!
Tänk uppå förbundet; ty landet är allt omkring jämmerliga förhärjadt, och husen äro nederrifne.
21 Нехай не відхо́дить пригно́блений посоро́мленим, бідний та вбогий нехай прославля́ють Іме́ння Твоє!
Låt icke de ringa afgå med skam; ty de fattige och elände lofva ditt Namn.
22 Встань же, о Боже, суди́ся за справу Свою, пам'ятай про щоде́нну нару́гу Свою від безумного!
Upp, o Gud, och uträtta dina sak; tänk uppå den försmädelse, som dig dagliga af de galna vederfars.
23 Не забудь же про ве́реск Своїх ворогів, про га́лас бунтівникі́в проти Тебе, що за́вжди зростає!
Förgät icke dina fiendars skri; dina ovänners rasande varder ju längre ju större.
