Псалми 74
1 Псалом навча́льний, Аса́фів.
Masquil de Asaph. ¿POR qué, oh Dios, [nos] has desechado para siempre? ¿por qué ha humeado tu furor contra las ovejas de tu dehesa?
2 Спогадай про громаду Свою, яку Ти відда́вна набув, про племе́но спа́дку Свого, що його Ти був ви́купив, про ту го́ру Сіон, що на ній осели́вся, —
Acuérdate de tu congregación, que adquiriste de antiguo, [cuando] redimiste la vara de tu heredad; este monte de Sión, donde has habitado.
3 підійми ж Свої сто́пи до вічних руї́н, бо во́рог усе зруйнував у святині!
Levanta tus pies á los asolamientos eternos: á todo enemigo que ha hecho mal en el santuario.
4 Ревіли Твої вороги́ у святині Твоїй, умісти́ли знаки́ за озна́ки свої, —
Tus enemigos han bramado en medio de tus sinagogas: han puesto sus divisas por señas.
5 виглядало то так, якби хто догори́ підійма́в був соки́ри в гуща́вині де́рева.
[Cualquiera] se hacía famoso según que había levantado el hacha sobre los gruesos maderos.
6 А тепер її рі́зьби ура́з розбивають вони молотко́м та соки́рами,
Y ahora con hachas y martillos han quebrado todas sus entalladuras.
7 Святиню Твою на огонь віддали́, осе́лю Твого Йме́ння аж доще́нту збезче́стили.
Han puesto á fuego tus santuarios, han profanado el tabernáculo de tu nombre [echándolo] á tierra.
8 Сказали вони в своїм серці: „Зруйнуймо їх ра́зом!“і спали́ли в краю́ всі місця Божих зборів...
Dijeron en su corazón: Destruyámoslos de una vez; han quemado todas las sinagogas de Dios en la tierra.
9 Наших озна́к ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде ...
No vemos ya nuestras señales: no hay más profeta; ni con nosotros hay quien sepa hasta cuándo.
10 Аж доки, о Боже, гноби́тель знуща́тися буде, зневажа́тиме ворог навіки Ім'я́ Твоє?
¿Hasta cuándo, oh Dios, el angustiador [nos] afrentará? ¿ha de blasfemar el enemigo perpetuamente tu nombre?
11 Для чого притри́муєш руку Свою та прави́цю Свою? З сере́дини ло́ня Свого їх пони́щ!
¿Por qué retraes tu mano, y tu diestra? ¿[por qué] la escondes dentro de tu seno?
12 А Ти, Боже, відда́вна мій Цар, Ти чиниш спасі́ння посе́ред землі!
Empero Dios es mi rey ya de antiguo; el que obra saludes en medio de la tierra.
13 Розділив Ти був море Своєю поту́гою, побив го́лови змі́ям на во́дах,
Tú hendiste la mar con tu fortaleza: quebrantaste cabezas de ballenas en las aguas.
14 Ти левіята́нові го́лову був поторо́щив, його Ти віддав був на їжу наро́дові пустині,
Tú magullaste las cabezas del leviathán; dístelo por comida al pueblo de los desiertos.
15 Ти був розділи́в джерело́ та поті́к, Ти ви́сушив рі́ки великі!
Tú abriste fuente y río; tú secaste ríos impetuosos.
16 Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,
Tuyo es el día, tuya también es la noche: tú aparejaste la luna y el sol.
17 всі грани́ці землі Ти поставив, Ти літо та зи́му створи́в!
Tú estableciste todos los términos de la tierra: el verano y el invierno tú los formaste.
18 Пам'ятай же про це: во́рог знуща́ється з Господа, а наро́д нерозумний знева́жує Йме́ння Твоє!“
Acuérdate de esto: que el enemigo ha dicho afrentas á Jehová, y que el pueblo insensato ha blasfemado tu nombre.
19 Не віддай звірині́ душі Своєї го́рлиці, живої Твоїх бідарі́в не забудь же наза́вжди!
No entregues á las bestias el alma de tu tórtola: y no olvides para siempre la congregación de tus afligidos.
20 Споглянь же на Свій заповіт, бо темно́ти землі повні ме́шкань насилля!
Mira al pacto: porque las tenebrosidades de la tierra llenas están de habitaciones de violencia.
21 Нехай не відхо́дить пригно́блений посоро́мленим, бідний та вбогий нехай прославля́ють Іме́ння Твоє!
No vuelva avergonzado el abatido: el afligido y el menesteroso alabarán tu nombre.
22 Встань же, о Боже, суди́ся за справу Свою, пам'ятай про щоде́нну нару́гу Свою від безумного!
Levántate, oh Dios, aboga tu causa: acuérdate de cómo el insensato te injuria cada día.
23 Не забудь же про ве́реск Своїх ворогів, про га́лас бунтівникі́в проти Тебе, що за́вжди зростає!
No olvides las voces de tus enemigos: el alboroto de los que se levantan contra ti sube continuamente.
