Псалми 74
1 Псалом навча́льний, Аса́фів.
Вскую, Боже, отринул еси до конца? Разгневася ярость Твоя на овцы пажити Твоея?
2 Спогадай про громаду Свою, яку Ти відда́вна набув, про племе́но спа́дку Свого, що його Ти був ви́купив, про ту го́ру Сіон, що на ній осели́вся, —
Помяни сонм Твой, егоже стяжал еси исперва, избавил еси жезлом достояния Твоего, гора Сион сия, в нейже вселился еси.
3 підійми ж Свої сто́пи до вічних руї́н, бо во́рог усе зруйнував у святині!
Воздвигни руце Твои на гордыни их в конец, елика лукавнова враг во святем Твоем.
4 Ревіли Твої вороги́ у святині Твоїй, умісти́ли знаки́ за озна́ки свої, —
И восхвалишася ненавидящии Тя посреде праздника Твоего: положиша знамения своя знамения, и не познаша.
5 виглядало то так, якби хто догори́ підійма́в був соки́ри в гуща́вині де́рева.
Яко во исходе превыше: яко в дубраве древяне секирами разсекоша
6 А тепер її рі́зьби ура́з розбивають вони молотко́м та соки́рами,
двери его вкупе, сечивом и оскордом разрушиша и.
7 Святиню Твою на огонь віддали́, осе́лю Твого Йме́ння аж доще́нту збезче́стили.
Возжгоша огнем святило Твое: на земли оскверниша жилище имене Твоего.
8 Сказали вони в своїм серці: „Зруйнуймо їх ра́зом!“і спали́ли в краю́ всі місця Божих зборів...
Реша в сердцы своем южики их вкупе: приидите, и отставим вся праздники Божия от земли.
9 Наших озна́к ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде ...
Знамения их не видехом: несть ктому пророка, и нас не познает ктому.
10 Аж доки, о Боже, гноби́тель знуща́тися буде, зневажа́тиме ворог навіки Ім'я́ Твоє?
Доколе, Боже, поносит враг? Раздражит противный имя Твое до конца?
11 Для чого притри́муєш руку Свою та прави́цю Свою? З сере́дини ло́ня Свого їх пони́щ!
Вскую отвращаеши руку Твою и десницу Твою от среды недра Твоего в конец?
12 А Ти, Боже, відда́вна мій Цар, Ти чиниш спасі́ння посе́ред землі!
Бог же, Царь наш, прежде века содела спасение посреде земли.
13 Розділив Ти був море Своєю поту́гою, побив го́лови змі́ям на во́дах,
Ты утвердил еси силою Твоею море: Ты стерл еси главы змиев в воде:
14 Ти левіята́нові го́лову був поторо́щив, його Ти віддав був на їжу наро́дові пустині,
Ты сокрушил еси главу змиеву, дал еси того брашно людем Ефиопским.
15 Ти був розділи́в джерело́ та поті́к, Ти ви́сушив рі́ки великі!
Ты расторгл еси источники и потоки: Ты изсушил еси реки ифамския.
16 Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,
Твой есть день, и Твоя есть нощь: Ты совершил еси зарю и солнце.
17 всі грани́ці землі Ти поставив, Ти літо та зи́му створи́в!
Ты сотворил еси вся пределы земли: жатву и весну Ты создал еси я.
18 Пам'ятай же про це: во́рог знуща́ється з Господа, а наро́д нерозумний знева́жує Йме́ння Твоє!“
Помяни сия: враг поноси Господеви, и людие безумнии раздражиша имя Твое.
19 Не віддай звірині́ душі Своєї го́рлиці, живої Твоїх бідарі́в не забудь же наза́вжди!
Не предаждь зверем душу исповедающуюся Тебе: душ убогих Твоих не забуди до конца.
20 Споглянь же на Свій заповіт, бо темно́ти землі повні ме́шкань насилля!
Призри на завет Твой: яко исполнишася помраченнии земли домов беззаконий.
21 Нехай не відхо́дить пригно́блений посоро́мленим, бідний та вбогий нехай прославля́ють Іме́ння Твоє!
Да не возвратится смиренный посрамлен: нищь и убог восхвалита имя Твое.
22 Встань же, о Боже, суди́ся за справу Свою, пам'ятай про щоде́нну нару́гу Свою від безумного!
Востани, Боже, суди прю Твою: помяни поношение Твое, еже от безумнаго весь день.
23 Не забудь же про ве́реск Своїх ворогів, про га́лас бунтівникі́в проти Тебе, що за́вжди зростає!
Не забуди гласа молитвенник Твоих: гордыня ненавидящих Тя взыде выну.
