Псалми 74
1 Псалом навча́льний, Аса́фів.
Зашто се, Боже, срдиш на нас дуго; дими се гнев Твој на овце паше Твоје?
2 Спогадай про громаду Свою, яку Ти відда́вна набув, про племе́но спа́дку Свого, що його Ти був ви́купив, про ту го́ру Сіон, що на ній осели́вся, —
Опомени се сабора свог, који си стекао од старине, искупио себи у наследну државу, горе Сиона, на којој си се населио.
3 підійми ж Свої сто́пи до вічних руї́н, бо во́рог усе зруйнував у святині!
Подигни стопе своје на старе развалине: све је разрушио непријатељ у светињи.
4 Ревіли Твої вороги́ у святині Твоїй, умісти́ли знаки́ за озна́ки свої, —
Ричу непријатељи Твоји на месту сабора Твојих, своје обичаје постављају место наших обичаја.
5 виглядало то так, якби хто догори́ підійма́в був соки́ри в гуща́вині де́рева.
Видиш, они су као онај који подиже секиру на сплетене гране у дрвета.
6 А тепер її рі́зьби ура́з розбивають вони молотко́м та соки́рами,
Све у њему што је резано разбише секирама и брадвама.
7 Святиню Твою на огонь віддали́, осе́лю Твого Йме́ння аж доще́нту збезче́стили.
Огњем сажегоше светињу Твоју; на земљу обаливши оскврнише стан имена Твог.
8 Сказали вони в своїм серці: „Зруйнуймо їх ра́зом!“і спали́ли в краю́ всі місця Божих зборів...
Рекоше у срцу свом: Потримо их сасвим. Попалише сва места сабора Божијих на земљи.
9 Наших озна́к ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде ...
Обичаја својих не видимо, нема више пророка, и нема у нас ко би знао докле ће то трајати.
10 Аж доки, о Боже, гноби́тель знуща́тися буде, зневажа́тиме ворог навіки Ім'я́ Твоє?
Докле ће се, Боже, ругати насилник? Хоће ли довека противник пркосити имену Твом?
11 Для чого притри́муєш руку Свою та прави́цю Свою? З сере́дини ло́ня Свого їх пони́щ!
Зашто устављаш руку своју и десницу своју? Пружи из недара својих, и истреби их.
12 А Ти, Боже, відда́вна мій Цар, Ти чиниш спасі́ння посе́ред землі!
Боже, царе мој, који од старине твориш спасење посред земље!
13 Розділив Ти був море Своєю поту́гою, побив го́лови змі́ям на во́дах,
Ти си силом својом раскинуо море, и сатро главе воденим наказама.
14 Ти левіята́нові го́лову був поторо́щив, його Ти віддав був на їжу наро́дові пустині,
Ти си размрскао главу крокодилу, дао га онима који живе у пустињи да га једу.
15 Ти був розділи́в джерело́ та поті́к, Ти ви́сушив рі́ки великі!
Ти си отворио изворе и потоке, Ти си исушио реке које не пресишу.
16 Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,
Твој је дан и Твоја је ноћ, Ти си поставио звезде и сунце.
17 всі грани́ці землі Ти поставив, Ти літо та зи́му створи́в!
Ти си утврдио све крајеве земаљске, лето и зиму Ти си уредио.
18 Пам'ятай же про це: во́рог знуща́ється з Господа, а наро́д нерозумний знева́жує Йме́ння Твоє!“
Опомени се тога, непријатељ се руга Господу, и народ безумни не мари за име Твоје.
19 Не віддай звірині́ душі Своєї го́рлиці, живої Твоїх бідарі́в не забудь же наза́вжди!
Не дај зверима душу грлице своје, немој заборавити стадо страдалаца својих засвагда.
20 Споглянь же на Свій заповіт, бо темно́ти землі повні ме́шкань насилля!
Погледај на завет; јер су све пећине земаљске пуне станова безакоња.
21 Нехай не відхо́дить пригно́блений посоро́мленим, бідний та вбогий нехай прославля́ють Іме́ння Твоє!
Невољник нек се не врати срамотан, ништи и убоги нека хвале име Твоје.
22 Встань же, о Боже, суди́ся за справу Свою, пам'ятай про щоде́нну нару́гу Свою від безумного!
Устани, Боже, брани ствар своју, опомени се како Ти се безумник руга сваки дан!
23 Не забудь же про ве́реск Своїх ворогів, про га́лас бунтівникі́в проти Тебе, що за́вжди зростає!
Не заборави обести непријатеља својих, вике, коју једнако дижу противници Твоји!
