Псалми 74
1 Псалом навча́льний, Аса́фів.
Учение Асафа. Для чего, Боже, отринул нас навсегда? возгорелся гнев Твой на овец пажити Твоей?
2 Спогадай про громаду Свою, яку Ти відда́вна набув, про племе́но спа́дку Свого, що його Ти був ви́купив, про ту го́ру Сіон, що на ній осели́вся, —
Вспомни сонм Твой, который Ты стяжал издревле, искупил в жезл достояния Твоего, - эту гору Сион, на которой Ты веселился.
3 підійми ж Свої сто́пи до вічних руї́н, бо во́рог усе зруйнував у святині!
Подвигни стопы Твои к вековым развалинам: все разрушил враг во святилище.
4 Ревіли Твої вороги́ у святині Твоїй, умісти́ли знаки́ за озна́ки свої, —
Рыкают враги Твои среди собраний Твоих; поставили знаки свои вместо знамений наших;
5 виглядало то так, якби хто догори́ підійма́в був соки́ри в гуща́вині де́рева.
показывали себя подобными поднимающему вверх секиру на сплетшиеся ветви дерева;
6 А тепер її рі́зьби ура́з розбивають вони молотко́м та соки́рами,
и ныне все резьбы в нем в один раз разрушили секирами и бердышами;
7 Святиню Твою на огонь віддали́, осе́лю Твого Йме́ння аж доще́нту збезче́стили.
предали огню святилище Твое; совсем осквернили жилище имени Твоего;
8 Сказали вони в своїм серці: „Зруйнуймо їх ра́зом!“і спали́ли в краю́ всі місця Божих зборів...
сказали в сердце своем: “разорим их совсем”, - и сожгли все места собраний Божиих на земле.
9 Наших озна́к ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде ...
Знамений наших мы не видим, нет уже пророка, и нет с нами, кто знал бы, доколе это будет.
10 Аж доки, о Боже, гноби́тель знуща́тися буде, зневажа́тиме ворог навіки Ім'я́ Твоє?
Доколе, Боже, будет поносить враг? вечно ли будет хулить противник имя Твое?
11 Для чого притри́муєш руку Свою та прави́цю Свою? З сере́дини ло́ня Свого їх пони́щ!
Для чего отклоняешь руку Твою и десницу Твою? Из среды недра Твоего порази их.
12 А Ти, Боже, відда́вна мій Цар, Ти чиниш спасі́ння посе́ред землі!
Боже, Царь мой от века, устрояющий спасение посреди земли!
13 Розділив Ти був море Своєю поту́гою, побив го́лови змі́ям на во́дах,
Ты расторг силою Твоею море, Ты сокрушил головы змиев в воде;
14 Ти левіята́нові го́лову був поторо́щив, його Ти віддав був на їжу наро́дові пустині,
Ты сокрушил голову левиафана, отдал его в пищу людям пустыни;
15 Ти був розділи́в джерело́ та поті́к, Ти ви́сушив рі́ки великі!
Ты иссек источник и поток, Ты иссушил сильные реки.
16 Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,
Твой день и Твоя ночь: Ты уготовал светила и солнце;
17 всі грани́ці землі Ти поставив, Ти літо та зи́му створи́в!
Ты установил все пределы земли, лето и зиму Ты учредил.
18 Пам'ятай же про це: во́рог знуща́ється з Господа, а наро́д нерозумний знева́жує Йме́ння Твоє!“
Вспомни же: враг поносит Господа, и люди безумные хулят имя Твое.
19 Не віддай звірині́ душі Своєї го́рлиці, живої Твоїх бідарі́в не забудь же наза́вжди!
Не предай зверям душу горлицы Твоей; собрания убогих Твоих не забудь навсегда.
20 Споглянь же на Свій заповіт, бо темно́ти землі повні ме́шкань насилля!
Призри на завет Твой; ибо наполнились все мрачные места земли жилищами насилия.
21 Нехай не відхо́дить пригно́блений посоро́мленим, бідний та вбогий нехай прославля́ють Іме́ння Твоє!
Да не возвратится угнетенный посрамлен-ным; нищий и убогий да восхвалят имя Твое.
22 Встань же, о Боже, суди́ся за справу Свою, пам'ятай про щоде́нну нару́гу Свою від безумного!
Восстань, Боже, защити дело Твое, вспомни вседневное поношение Твое от безумного;
23 Не забудь же про ве́реск Своїх ворогів, про га́лас бунтівникі́в проти Тебе, що за́вжди зростає!
не забудь крика врагов Твоих; шум восстающих против Тебя непрестанно поднимается.
