Псалми 74
1 Псалом навча́льний, Аса́фів.
Ein song til lærdom av Asaf. Kvifor hev du, Gud, støytt oss burt til æveleg tid? Kvifor ryk din vreide mot den hjord du beiter?
2 Спогадай про громаду Свою, яку Ти відда́вна набув, про племе́но спа́дку Свого, що його Ти був ви́купив, про ту го́ру Сіон, що на ній осели́вся, —
Kom i hug din lyd som du fekk deg i fordoms tid, som du løyste ut til å vera din arvs ætt, Sions fjell der du bur.
3 підійми ж Свої сто́пи до вічних руї́н, бо во́рог усе зруйнував у святині!
Stig upp til dei ævelege øydehus! Alt hev fienden brote sund i heilagdomen.
4 Ревіли Твої вороги́ у святині Твоїй, умісти́ли знаки́ за озна́ки свої, —
Dine motstandarar hev bura midt i ditt samlingshus, dei hev sett sine merke upp til merke.
5 виглядало то так, якби хто догори́ підійма́в був соки́ри в гуща́вині де́рева.
Det såg ut som når ein lyfter øksar og høgg i tettvakse tre.
6 А тепер її рі́зьби ура́з розбивають вони молотко́м та соки́рами,
Og no, alt som fanst av utskurd, det slo dei sund med øks og hamar.
7 Святиню Твою на огонь віддали́, осе́лю Твого Йме́ння аж доще́нту збезче́стили.
Dei hev sett eld på heilagdomen din, reint til grunnen hev dei vanhelga bustaden for ditt namn.
8 Сказали вони в своїм серці: „Зруйнуймо їх ра́зом!“і спали́ли в краю́ всі місця Божих зборів...
Dei hev sagt i sitt hjarta: «Lat oss tyna deim alle i hop!» Dei hev brent upp alle Guds samlingshus i landet.
9 Наших озна́к ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде ...
Våre merke ser me ikkje, det finst ingen profet lenger, og ingen hjå oss som veit kor lenge.
10 Аж доки, о Боже, гноби́тель знуща́тися буде, зневажа́тиме ворог навіки Ім'я́ Твоє?
Gud, kor lenge skal motstandaren spotta, fienden vanvyrda ditt namn æveleg?
11 Для чого притри́муєш руку Свою та прави́цю Свою? З сере́дини ло́ня Свого їх пони́щ!
Kvifor dreg du di hand, di høgre hand, attende? Tak henne ut or barmen, og øydelegg!
12 А Ти, Боже, відда́вна мій Цар, Ти чиниш спасі́ння посе́ред землі!
Gud er då min konge frå gamall tid, som skaper frelsa midt på jordi.
13 Розділив Ти був море Своєю поту́гою, побив го́лови змі́ям на во́дах,
Du skilde havet ved din styrke, du krasa hovudi til drakarne på vatnet.
14 Ти левіята́нові го́лову був поторо́щив, його Ти віддав був на їжу наро́дові пустині,
Du slo sund hovudi til Livjatan, du gjorde honom til føda for folk i øydemarki.
15 Ти був розділи́в джерело́ та поті́к, Ти ви́сушив рі́ки великі!
Du let kjelda og bekk renna fram, du turka ut årgangs elvar.
16 Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,
Deg høyrer dagen til, deg høyrer og natti til, du hev laga ljosi og soli.
17 всі грани́ці землі Ти поставив, Ти літо та зи́му створи́в!
Du hev sett fast alle grensor på jordi, sumar og vinter - du hev laga deim.
18 Пам'ятай же про це: во́рог знуща́ється з Господа, а наро́д нерозумний знева́жує Йме́ння Твоє!“
Kom i hug dette: Fiendar hev spotta Herren, og eit dårlegt folk hev vanvyrdt ditt namn.
19 Не віддай звірині́ душі Своєї го́рлиці, живої Твоїх бідарі́в не забудь же наза́вжди!
Gjev ikkje turtelduva di til den mordfuse flokken, gløym ikkje æveleg flokken av dine armingar!
20 Споглянь же на Свій заповіт, бо темно́ти землі повні ме́шкань насилля!
Sjå til di pakt! for løyndekrokarne i landet er fulle av valds-bøle.
21 Нехай не відхо́дить пригно́блений посоро́мленим, бідний та вбогий нехай прославля́ють Іме́ння Твоє!
Lat ikkje den nedtrykte snu um med skam, lat den arme og fatige lova ditt namn!
22 Встань же, о Боже, суди́ся за справу Свою, пам'ятай про щоде́нну нару́гу Свою від безумного!
Statt upp, Gud! før di sak! Kom i hug at du vert spotta av dåren heile dagen!
23 Не забудь же про ве́реск Своїх ворогів, про га́лас бунтівникі́в проти Тебе, що за́вжди зростає!
Gløym ikkje røysti åt dine fiendar, ståket frå dine motstandarar som alltid stig upp!
