Псалми 74
1 Псалом навча́льний, Аса́фів.
A maschil of Asaph. God, why have you rejected us forever? Why does your anger burn against the sheep of your pasture?
2 Спогадай про громаду Свою, яку Ти відда́вна набув, про племе́но спа́дку Свого, що його Ти був ви́купив, про ту го́ру Сіон, що на ній осели́вся, —
Call to mind your people, whom you purchased in ancient times, the tribe whom you have redeemed to be your own heritage, and Mount Zion, where you live.
3 підійми ж Свої сто́пи до вічних руї́н, бо во́рог усе зруйнував у святині!
Come look at the complete ruins, all the damage that the enemy has done in the holy place.
4 Ревіли Твої вороги́ у святині Твоїй, умісти́ли знаки́ за озна́ки свої, —
Your adversaries roared in the middle of your appointed place; they set up their battle flags.
5 виглядало то так, якби хто догори́ підійма́в був соки́ри в гуща́вині де́рева.
They hacked away with axes as in a thick forest.
6 А тепер її рі́зьби ура́з розбивають вони молотко́м та соки́рами,
They smashed and broke down all the engravings; they broke them with axes and hammers.
7 Святиню Твою на огонь віддали́, осе́лю Твого Йме́ння аж доще́нту збезче́стили.
They set your sanctuary on fire; they desecrated where you live, knocking it to the ground.
8 Сказали вони в своїм серці: „Зруйнуймо їх ра́зом!“і спали́ли в краю́ всі місця Божих зборів...
They said in their hearts, “We will destroy them all.” They burned up all of your meeting places in the land.
9 Наших озна́к ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде ...
We do not see any more signs; there is no prophet any more, and no one among us knows how long this will last.
10 Аж доки, о Боже, гноби́тель знуща́тися буде, зневажа́тиме ворог навіки Ім'я́ Твоє?
How long, God, will the enemy throw insults at you? Will the enemy blaspheme your name forever?
11 Для чого притри́муєш руку Свою та прави́цю Свою? З сере́дини ло́ня Свого їх пони́щ!
Why do you hold back your hand, your right hand? Take your right hand from your garment and destroy them.
12 А Ти, Боже, відда́вна мій Цар, Ти чиниш спасі́ння посе́ред землі!
Yet God has been my king from ancient times, bringing salvation on the earth.
13 Розділив Ти був море Своєю поту́гою, побив го́лови змі́ям на во́дах,
You divided the sea by your strength; you smashed the heads of the sea monsters in the waters.
14 Ти левіята́нові го́лову був поторо́щив, його Ти віддав був на їжу наро́дові пустині,
You crushed the heads of leviathan; you fed him to those living in the wilderness.
15 Ти був розділи́в джерело́ та поті́к, Ти ви́сушив рі́ки великі!
You broke open springs and streams; you dried up flowing rivers.
16 Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,
The day is yours, and the night is yours also; you set the sun and moon in place.
17 всі грани́ці землі Ти поставив, Ти літо та зи́му створи́в!
You have set all the borders of the earth; you have made summer and winter.
18 Пам'ятай же про це: во́рог знуща́ється з Господа, а наро́д нерозумний знева́жує Йме́ння Твоє!“
Call to mind how the enemy hurled insults at you, Yahweh, and that a foolish people has blasphemed your name.
19 Не віддай звірині́ душі Своєї го́рлиці, живої Твоїх бідарі́в не забудь же наза́вжди!
Do not give the life of your dove to a wild animal. Do not forget forever the life of your oppressed people.
20 Споглянь же на Свій заповіт, бо темно́ти землі повні ме́шкань насилля!
Remember your covenant, for the dark regions of the land are full of places of violence.
21 Нехай не відхо́дить пригно́блений посоро́мленим, бідний та вбогий нехай прославля́ють Іме́ння Твоє!
Do not let the oppressed be turned back in shame; let the poor and oppressed praise your name.
22 Встань же, о Боже, суди́ся за справу Свою, пам'ятай про щоде́нну нару́гу Свою від безумного!
Arise, God; defend your own honor; call to mind how fools insult you all day long.
23 Не забудь же про ве́реск Своїх ворогів, про га́лас бунтівникі́в проти Тебе, що за́вжди зростає!
Do not forget the voice of your adversaries or the uproar of those who continually defy you.
