Псалми 74
1 Псалом навча́льний, Аса́фів.
An Instructive Psalm. Asaph’s. Wherefore, O God, hast thou cast off utterly? Shall thine anger smoke against the flock of thine own pasturing?
2 Спогадай про громаду Свою, яку Ти відда́вна набув, про племе́но спа́дку Свого, що його Ти був ви́купив, про ту го́ру Сіон, що на ній осели́вся, —
Remember thine own assembly thou didst acquire aforetime, Thou didst redeem the tribe of thine own inheritance, Mount Zion, wherein thou didst take up thy habitation.
3 підійми ж Свої сто́пи до вічних руї́н, бо во́рог усе зруйнував у святині!
Lift up thy steps unto the places utterly unsafe, All the mischief!—the foe in the sanctuary!
4 Ревіли Твої вороги́ у святині Твоїй, умісти́ли знаки́ за озна́ки свої, —
Thine adversaries have roared in the midst of thine appointed meeting, They have set their ensigns as tokens!
5 виглядало то так, якби хто догори́ підійма́в був соки́ри в гуща́вині де́рева.
One used to be known according as he carried up high—into the thicket of trees—the axes;
6 А тепер її рі́зьби ура́з розбивають вони молотко́м та соки́рами,
But, now, the doors thereof all together, with axes and hammers, they batter down.
7 Святиню Твою на огонь віддали́, осе́лю Твого Йме́ння аж доще́нту збезче́стили.
They have cast, into the fire, thy sanctuary, To the ground, have they profaned the habitation of thy Name.
8 Сказали вони в своїм серці: „Зруйнуймо їх ра́зом!“і спали́ли в краю́ всі місця Божих зборів...
They have said in their heart, Let us suppress them altogether, They have burned up all the meeting-places of GOD in the land.
9 Наших озна́к ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде ...
Our own signs, have we not seen, —There is no longer a prophet, —Neither is there with us, one who knoweth—How long!
10 Аж доки, о Боже, гноби́тель знуща́тися буде, зневажа́тиме ворог навіки Ім'я́ Твоє?
How long, O God, shall the adversary, reproach? Shall the enemy revile thy Name perpetually?
11 Для чого притри́муєш руку Свою та прави́цю Свою? З сере́дини ло́ня Свого їх пони́щ!
Wherefore shouldst thou withdraw thy hand—thy right hand? [Bring it] out of the midst of thy bosom! (Selah)
12 А Ти, Боже, відда́вна мій Цар, Ти чиниш спасі́ння посе́ред землі!
But, God, hath been my king from aforetime, Working Deliverances in the midst of the earth.
13 Розділив Ти був море Своєю поту́гою, побив го́лови змі́ям на во́дах,
Thou, didst cleave asunder, in thy might, the sea, Thou didst break in pieces the heads of the Crocodiles, [till they floated] on the waters;
14 Ти левіята́нові го́лову був поторо́щив, його Ти віддав був на їжу наро́дові пустині,
Thou, didst crush the heads of the Sea-Monster, Thou didst give him to be food, for the people of the deserts;
15 Ти був розділи́в джерело́ та поті́к, Ти ви́сушив рі́ки великі!
Thou, didst cleave open fountain and torrent, Thou, didst dry up rivers of steady flow:
16 Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,
Thine, is the day, Yea, thine, the night, Thou, didst establish moon and sun;
17 всі грани́ці землі Ти поставив, Ти літо та зи́му створи́в!
Thou, didst set up all the bounds of the earth, As for summer and winter, thou, didst form them!
18 Пам'ятай же про це: во́рог знуща́ється з Господа, а наро́д нерозумний знева́жує Йме́ння Твоє!“
Remember this, An enemy, hath reproached Yahweh, Yea, an impious people, have reviled thy Name.
19 Не віддай звірині́ душі Своєї го́рлиці, живої Твоїх бідарі́в не забудь же наза́вжди!
Do not deliver up, to a wild beast, the life of thy turtle-dove, The living host of thine oppressed ones, do not forget perpetually.
20 Споглянь же на Свій заповіт, бо темно́ти землі повні ме́шкань насилля!
Have respect to thy covenant, For the dark places of the earth are full of the habitations of violence.
21 Нехай не відхо́дить пригно́блений посоро́мленим, бідний та вбогий нехай прославля́ють Іме́ння Твоє!
May the crushed one not again be confounded, As for the oppressed and the needy, let them praise thy Name.
22 Встань же, о Боже, суди́ся за справу Свою, пам'ятай про щоде́нну нару́гу Свою від безумного!
Arise! O God, plead thine own cause, Remember the reproach of thee, from the impious one, all the day:
23 Не забудь же про ве́реск Своїх ворогів, про га́лас бунтівникі́в проти Тебе, що за́вжди зростає!
Do not forget the voice of thine adversaries, The noise of thine assailants, ascending continually.
