Псалми 74
1 Псалом навча́льний, Аса́фів.
A Maskil of Asaph. Why have You rejected us forever, O God? Why does Your anger smolder against the sheep of Your pasture?
2 Спогадай про громаду Свою, яку Ти відда́вна набув, про племе́но спа́дку Свого, що його Ти був ви́купив, про ту го́ру Сіон, що на ній осели́вся, —
Remember Your congregation, which You purchased long ago and redeemed as the tribe of Your inheritance— Mount Zion where You dwell.
3 підійми ж Свої сто́пи до вічних руї́н, бо во́рог усе зруйнував у святині!
Turn Your steps to the everlasting ruins, to everything in the sanctuary the enemy has destroyed.
4 Ревіли Твої вороги́ у святині Твоїй, умісти́ли знаки́ за озна́ки свої, —
Your foes have roared within Your meeting place; they have unfurled their banners as signs,
5 виглядало то так, якби хто догори́ підійма́в був соки́ри в гуща́вині де́рева.
like men wielding axes in a thicket of trees
6 А тепер її рі́зьби ура́з розбивають вони молотко́м та соки́рами,
and smashing all the carvings with hatchets and picks.
7 Святиню Твою на огонь віддали́, осе́лю Твого Йме́ння аж доще́нту збезче́стили.
They have burned Your sanctuary to the ground; they have defiled the dwelling place of Your Name.
8 Сказали вони в своїм серці: „Зруйнуймо їх ра́зом!“і спали́ли в краю́ всі місця Божих зборів...
They said in their hearts, “We will crush them completely.” They burned down every place where God met us in the land.
9 Наших озна́к ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде ...
There are no signs for us to see. There is no longer any prophet. And none of us knows how long this will last.
10 Аж доки, о Боже, гноби́тель знуща́тися буде, зневажа́тиме ворог навіки Ім'я́ Твоє?
How long, O God, will the enemy taunt You? Will the foe revile Your name forever?
11 Для чого притри́муєш руку Свою та прави́цю Свою? З сере́дини ло́ня Свого їх пони́щ!
Why do You withdraw Your strong right hand? Stretch it out to destroy them!
12 А Ти, Боже, відда́вна мій Цар, Ти чиниш спасі́ння посе́ред землі!
Yet God is my King from ancient times, working salvation on the earth.
13 Розділив Ти був море Своєю поту́гою, побив го́лови змі́ям на во́дах,
You divided the sea by Your strength; You smashed the heads of the dragons of the sea;
14 Ти левіята́нові го́лову був поторо́щив, його Ти віддав був на їжу наро́дові пустині,
You crushed the heads of Leviathan; You fed him to the creatures of the desert.
15 Ти був розділи́в джерело́ та поті́к, Ти ви́сушив рі́ки великі!
You broke open the fountain and the flood; You dried up the ever-flowing rivers.
16 Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,
The day is Yours, and also the night; You established the moon and the sun.
17 всі грани́ці землі Ти поставив, Ти літо та зи́му створи́в!
You set all the boundaries of the earth; You made the summer and winter.
18 Пам'ятай же про це: во́рог знуща́ється з Господа, а наро́д нерозумний знева́жує Йме́ння Твоє!“
Remember how the enemy has mocked You, O LORD, how a foolish people has spurned Your name.
19 Не віддай звірині́ душі Своєї го́рлиці, живої Твоїх бідарі́в не забудь же наза́вжди!
Do not deliver the soul of Your dove to beasts; do not forget the lives of Your afflicted forever.
20 Споглянь же на Свій заповіт, бо темно́ти землі повні ме́шкань насилля!
Consider Your covenant, for haunts of violence fill the dark places of the land.
21 Нехай не відхо́дить пригно́блений посоро́мленим, бідний та вбогий нехай прославля́ють Іме́ння Твоє!
Do not let the oppressed retreat in shame; may the poor and needy praise Your name.
22 Встань же, о Боже, суди́ся за справу Свою, пам'ятай про щоде́нну нару́гу Свою від безумного!
Rise up, O God; defend Your cause! Remember how the fool mocks You all day long.
23 Не забудь же про ве́реск Своїх ворогів, про га́лас бунтівникі́в проти Тебе, що за́вжди зростає!
Do not disregard the clamor of Your adversaries, the uproar of Your enemies that ascends continually.
