< Псалми 73 >

1 Псалом Аса́фів.
Асаф язған күй: — Дәрвәқә Худа Исраилға, Қәлби сап болғанларға меһривандур;
2 А я, — мало не послизну́лися но́ги мої, мало не посковзну́лися сто́пи мої,
Лекин өзүм болсам, путлишип жиқилип чүшүшкә тасла қалдим; Аяқлирим тейилип кәткили қил қалди;
3 бо лихим я зави́дував, бачивши спо́кій безбожних, —
Чүнки рәзилләрниң ронақ тапқанлиғини көрүп, Һакавурларға һәсәт қилдим;
4 бо не мають стражда́ння до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,
Чүнки улар өлүмидә азаплар тартмайду, Әксичә тени мәзмут вә сағлам туриду.
5 на лю́дській роботі нема їх, і ра́зом із іншими лю́дьми не зазнаю́ть вони вда́рів.
Улар инсанға хас җапани көрмәйду, Яки хәқләрдәк балаю-апәткә учримайду.
6 Тому́ то пиха їхню шию оздо́блює, зодяга́є їх ша́та наси́лля,
Шуңа мәғрурлуқ марҗандәк уларға есилиду, Зорлуқ-зомигәрлик тондәк уларға чаплишиду.
7 вилазять їм очі від жи́ру, бажа́ння їхнього серця збули́ся,
Улар сәмрип кәткәнлигидин көзлири томпийип чиқти; Уларниң қәлбидики хияләтләр һәддидин ешип кетиду.
8 сміються й злосли́во говорять про у́тиск, говорять бундю́чно:
Башқиларни мәсқирә қилип зәһәрлик сөзләйду; Һалини үстүн қилип дивинип, доқ қилиду.
9 свої уста до неба підно́сять, — а їхній язик по землі походжа́є!
Улар ағзини пәләккә қойиду, Уларниң тиллири йәр йүзини кезип жүриду.
10 Тому́ то туди Його люди зверта́ються, і щедро беруть собі воду
Шуңа [Худаниң] хәлқи мошуларға майил болуп, Уларниң дегәнлирини су ичкәндәк ахириғичә ичип: —
11 та й кажуть: „Хіба́ Бог те знає, і чи має Всеви́шній відо́мість,
«Тәңри қандақ биләләйтти?», «Һәммидин Алий Болғучида билим барму?» — дәйду.
12 як он ті безбожні й безпечні на світі збільши́ли бага́тство своє?“
Мана булар рәзилләрдур; Улар бу дунияда раһәт-парағәтни көриду, Байлиқларни топлайду.
13 Направду, нада́рмо очи́стив я серце своє, і в неви́нності вимив ру́ки свої,
«Аһ, һәқиқәтән бекардин-бекар көңлүмни пакландуруптимән, Гунасиз туруп қолумни артуқчә жуюп кәптимән;
14 і ввесь день я побитий, і щора́нку пока́раний.
Бекарға күн бойи җапа чекиптимән; Шундиму һәр сәһәрдә [виҗданниң] әйивигә учрап кәлдим!».
15 Коли б я сказав: „Буду так говори́ть, як вони“, то спроневі́рився б я поколі́нню синів Твоїх.
Бирақ мән: — «Бундақ [десәм], Бу дәвирдики пәрзәнтлириңгә асийлиқ қилған болмамдимән?» — дедим.
16 І розду́мував я, щоб пізна́ти оте, — та трудне́ воно в о́чах моїх,
Уларни калламдин өткүзәй десәм, Көзүмгә шундақ еғир көрүнди.
17 аж прийшов я в Божу святиню, — і кінець їхній побачив:
Тәңриниң муқәддәс җайлириға киргичә шундақ ойлидим; Киргәндила [яманларниң] ақивитини чүшәндим.
18 направду, — Ти їх на слизько́му поставив, на спусто́шення кинув Ти їх!
Дәрвәқә Сән уларни тейилғақ йәрләргә орунлаштурисән, Уларни жиқитип парә-парә қиливетисән.
19 Як вони в одній хвилі спусто́шені, згинули, пощеза́ли від стра́хів!
Улар көзни жумуп ачқучила шунчә паракәндә болиду, Дәһшәтләр уларни бесип йоқитиду!
20 Немов сном по обу́дженні, Господи, о́бразом їхнім пого́рдиш, мов сном по обу́дженні!
Сән и Рәб, чүштин ойғанғандәк ойғинип, Орнуңдин туруп уларниң сияқини көзгә илмайсән.
21 Бо болить моє серце, і в нутрі́ моїм коле,
Жүрәклирим қайнап, Ичлирим санҗилғандәк болған чағда,
22 а я немов бидло й не знаю, — я перед Тобою худо́бою став!
Өзүмни һеч немә билмәйдиған бир һамақәт, Алдиңда бир һайван екәнлигимни билип йәттим.
23 Та я за́вжди з Тобою, — Ти де́ржиш мене за правицю,
Һалбуки, мән һемишә Сән билән биллә; Сән мени оң қолумдин тутуп йөлидиң;
24 Ти Своєю порадою во́диш мене, і пото́му до слави Ти ві́зьмеш мене!
Өз несиһәтиң билән мени йетәкләйсән, Шан-шәрипңни намайән қилғандин кейин, Ахирида Сән мени өзүңгә қобул қилисән.
25 Хто є мені на небеса́х, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічо́го!
Әрштә Сәндин башқа мениң кимим бар? Йәр йүзидә болса Сәндин башқа һеч кимгә интизар әмәсмән.
26 Гине тіло моє й моє серце, та Бог — скеля серця мого й моя доля навіки,
Әтлирим һәм қәлбим зәиплишиду, Лекин Худа қәлбимдики қорам таш һәм мәңгүлүк несивәмдур!
27 бо погинуть ось ті, хто боку́є від Тебе, пони́щиш Ти кожного, хто відсту́пить від Тебе!
Чүнки мана, Сәндин жирақ турғанлар һалак болиду; Вапасизлиқ қилған паһишә аялдәк Сәндин ваз кәчкәнләрниң һәр бирини йоқитисән.
28 А я, — бли́зькість Бога для мене добро́, — на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіща́ти про всі Твої чи́ни!
Бирақ мән үчүн, Худаға йеқинлишиш әвзәлдур! Униң барлиқ қилған ишлирини җакалаш үчүн, Рәб Пәрвәрдигарни таянчим қилдим.

< Псалми 73 >