Псалми 73
1 Псалом Аса́фів.
Tunay na ang Dios ay mabuti sa Israel. Sa mga malilinis sa puso.
2 А я, — мало не послизну́лися но́ги мої, мало не посковзну́лися сто́пи мої,
Nguni't tungkol sa akin, ang mga paa ko'y halos nahiwalay: ang mga hakbang ko'y kamunti nang nangadulas.
3 бо лихим я зави́дував, бачивши спо́кій безбожних, —
Sapagka't ako'y nanaghili sa hambog, nang aking makita ang kaginhawahan ng masama.
4 бо не мають стражда́ння до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,
Sapagka't walang mga tali sa kanilang kamatayan: kundi ang kanilang kalakasan ay matatag.
5 на лю́дській роботі нема їх, і ра́зом із іншими лю́дьми не зазнаю́ть вони вда́рів.
Sila'y wala sa kabagabagan na gaya ng ibang mga tao; na hindi man (sila) nangasasalot na gaya ng ibang mga tao.
6 Тому́ то пиха їхню шию оздо́блює, зодяга́є їх ша́та наси́лля,
Kaya't kapalalua'y gaya ng kuwintas sa kanilang leeg: tinatakpan (sila) ng karahasan na gaya ng bihisan.
7 вилазять їм очі від жи́ру, бажа́ння їхнього серця збули́ся,
Ang kanilang mga mata ay lumuluwa sa katabaan: sila'y mayroong higit kay sa mananasa ng puso.
8 сміються й злосли́во говорять про у́тиск, говорять бундю́чно:
Sila'y manganunuya, at sa kasamaan ay nanunungayaw ng pagpighati: sila'y nangagsasalitang may kataasan.
9 свої уста до неба підно́сять, — а їхній язик по землі походжа́є!
Kanilang inilagay ang kanilang bibig sa mga langit, at ang kanilang dila ay lumalakad sa lupa.
10 Тому́ то туди Його люди зверта́ються, і щедро беруть собі воду
Kaya't ibinabalik dito ang kaniyang bayan: at tubig ng punong saro ay nilalagok nila.
11 та й кажуть: „Хіба́ Бог те знає, і чи має Всеви́шній відо́мість,
At kanilang sinasabi, Paanong nalalaman ng Dios? At may kaalaman ba sa Kataastaasan?
12 як он ті безбожні й безпечні на світі збільши́ли бага́тство своє?“
Narito, ang mga ito ang masama; at palibhasa'y laging tiwasay nagsisilago sa mga kayamanan,
13 Направду, нада́рмо очи́стив я серце своє, і в неви́нності вимив ру́ки свої,
Tunay na sa walang kabuluhan ay nilinis ko ang aking puso, at hinugasan ko ang aking mga kamay sa kawalaang sala;
14 і ввесь день я побитий, і щора́нку пока́раний.
Sapagka't buong araw ay nasalot ako, at naparusahan tuwing umaga.
15 Коли б я сказав: „Буду так говори́ть, як вони“, то спроневі́рився б я поколі́нню синів Твоїх.
Kung aking sinabi, Ako'y magsasalita ng ganito; narito, ako'y gagawang may karayaan sa lahi ng iyong mga anak.
16 І розду́мував я, щоб пізна́ти оте, — та трудне́ воно в о́чах моїх,
Nang aking isipin kung paanong aking malalaman ito, ay napakahirap sa ganang akin;
17 аж прийшов я в Божу святиню, — і кінець їхній побачив:
Hanggang sa ako'y pumasok sa santuario ng Dios, at aking nagunita ang kanilang huling wakas,
18 направду, — Ти їх на слизько́му поставив, на спусто́шення кинув Ти їх!
Tunay na iyong inilagay (sila) sa mga madulas na dako: iyong inilugmok (sila) sa kapahamakan.
19 Як вони в одній хвилі спусто́шені, згинули, пощеза́ли від стра́хів!
Kung paanong naging kapahamakan (sila) sa isang sandali! Sila'y nilipol na lubos ng mga kakilabutan.
20 Немов сном по обу́дженні, Господи, о́бразом їхнім пого́рдиш, мов сном по обу́дженні!
Ang panaginip sa pagkagising: sa gayon, Oh Panginoon, pag gumising ka, iyong hahamakin ang kanilang larawan.
21 Бо болить моє серце, і в нутрі́ моїм коле,
Sapagka't ang puso ko'y namanglaw, at sa aking kalooban ay nasaktan ako:
22 а я немов бидло й не знаю, — я перед Тобою худо́бою став!
Sa gayo'y naging walang muwang ako, at musmos; ako'y naging gaya ng hayop sa harap mo.
23 Та я за́вжди з Тобою, — Ти де́ржиш мене за правицю,
Gayon ma'y laging sumasaiyo ako: iyong inalalayan ang aking kanan.
24 Ти Своєю порадою во́диш мене, і пото́му до слави Ти ві́зьмеш мене!
Iyong papatnubayan ako ng iyong payo, at pagkatapos ay tatanggapin mo ako sa kaluwalhatian.
25 Хто є мені на небеса́х, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічо́го!
Sinong kumakasi sa akin sa langit kundi ikaw? At walang ninanasa ako sa lupa liban sa iyo.
26 Гине тіло моє й моє серце, та Бог — скеля серця мого й моя доля навіки,
Ang aking laman at ang aking puso ay nanglulupaypay: nguni't ang Dios ay kalakasan ng aking puso, at bahagi ko magpakailan man.
27 бо погинуть ось ті, хто боку́є від Тебе, пони́щиш Ти кожного, хто відсту́пить від Тебе!
Sapagka't narito, silang malayo sa iyo ay mangalilipol: iyong ibinuwal silang lahat, na nangakikiapid, na nagsisihiwalay sa iyo.
28 А я, — бли́зькість Бога для мене добро́, — на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіща́ти про всі Твої чи́ни!
Nguni't mabuti sa akin na lumapit sa Dios; ginawa kong aking kanlungan ang Panginoong Dios, upang aking maisaysay ang lahat ng iyong mga gawa.
