Псалми 73
1 Псалом Аса́фів.
Ciertamente bueno es a Israel Dios, a los limpios de corazón.
2 А я, — мало не послизну́лися но́ги мої, мало не посковзну́лися сто́пи мої,
Y yo, casi se apartaron mis pies; poco faltó, para que no resbalasen mis pasos.
3 бо лихим я зави́дував, бачивши спо́кій безбожних, —
Porque tuve envidia a los malvados, viendo la paz de los impíos.
4 бо не мають стражда́ння до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,
Porque no hay ataduras para su muerte: antes su fortaleza está entera.
5 на лю́дській роботі нема їх, і ра́зом із іншими лю́дьми не зазнаю́ть вони вда́рів.
En el trabajo humano no están: ni son azotados con los hombres.
6 Тому́ то пиха їхню шию оздо́блює, зодяга́є їх ша́та наси́лля,
Por tanto soberbia los corona: cúbrense de vestido de violencia.
7 вилазять їм очі від жи́ру, бажа́ння їхнього серця збули́ся,
Sus ojos están salidos de gruesos: pasan los pensamientos de su corazón.
8 сміються й злосли́во говорять про у́тиск, говорять бундю́чно:
Soltáronse, y hablan con maldad de hacer violencia: hablan de lo alto.
9 свої уста до неба підно́сять, — а їхній язик по землі походжа́є!
Ponen en el cielo su boca: y su lengua pasea la tierra.
10 Тому́ то туди Його люди зверта́ються, і щедро беруть собі воду
Por tanto su pueblo volverá aquí, que aguas en abundancia les son exprimidas.
11 та й кажуть: „Хіба́ Бог те знає, і чи має Всеви́шній відо́мість,
Y dirán: ¿Cómo sabe Dios? ¿Y, si hay conocimiento en lo alto?
12 як он ті безбожні й безпечні на світі збільши́ли бага́тство своє?“
He aquí, estos impíos, y quietos del mundo alcanzaron riquezas:
13 Направду, нада́рмо очи́стив я серце своє, і в неви́нності вимив ру́ки свої,
Verdaderamente en vano he limpiado mi corazón: y he lavado mis manos en limpieza;
14 і ввесь день я побитий, і щора́нку пока́раний.
Y he sido azotado todo el día: y castigado por las mañanas.
15 Коли б я сказав: „Буду так говори́ть, як вони“, то спроневі́рився б я поколі́нню синів Твоїх.
Si decía: Contar lo he así: he aquí, habré negado la nación de tus hijos.
16 І розду́мував я, щоб пізна́ти оте, — та трудне́ воно в о́чах моїх,
Pensaré pues para saber esto: es trabajo en mis ojos.
17 аж прийшов я в Божу святиню, — і кінець їхній побачив:
Hasta que venga al santuario de Dios; entonces entenderé la postrimería de ellos.
18 направду, — Ти їх на слизько́му поставив, на спусто́шення кинув Ти їх!
Ciertamente los has puesto en deslizaderos: hacerlos has caer en asolamientos.
19 Як вони в одній хвилі спусто́шені, згинули, пощеза́ли від стра́хів!
¡Cómo han sido asolados! ¡cuán en un punto! Acabáronse: fenecieron con turbaciones.
20 Немов сном по обу́дженні, Господи, о́бразом їхнім пого́рдиш, мов сном по обу́дженні!
Como sueño de el que despierta. Señor, cuando despertares, menospreciarás sus apariencias.
21 Бо болить моє серце, і в нутрі́ моїм коле,
Ciertamente mi corazón se acedó: y en mis riñones sentía punzadas.
22 а я немов бидло й не знаю, — я перед Тобою худо́бою став!
Mas yo era ignorante, y no entendía; era una bestia acerca de ti.
23 Та я за́вжди з Тобою, — Ти де́ржиш мене за правицю,
Aunque yo siempre estaba contigo: y así echaste mano a mi mano derecha:
24 Ти Своєю порадою во́диш мене, і пото́му до слави Ти ві́зьмеш мене!
Guiásteme en tu consejo: y después me recibirás con gloria.
25 Хто є мені на небеса́х, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічо́го!
¿A quién tengo yo en los cielos? Y contigo nada quiero en la tierra.
26 Гине тіло моє й моє серце, та Бог — скеля серця мого й моя доля навіки,
Desmáyase mi carne y mi corazón, ¡o roca de mi corazón! que mi porción es Dios para siempre.
27 бо погинуть ось ті, хто боку́є від Тебе, пони́щиш Ти кожного, хто відсту́пить від Тебе!
Porque, he aquí, los que se alejan de ti, perecerán: tú cortas a todo aquel que rompe tu pacto.
28 А я, — бли́зькість Бога для мене добро́, — на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіща́ти про всі Твої чи́ни!
Y yo, el acercarme a Dios, me es el bien: he puesto en el Señor Jehová mi esperanza, para contar todas tus obras.
