Псалми 73
1 Псалом Аса́фів.
Psalm Asafov. Dá, dober je Bog Izraelu, čistim v srci.
2 А я, — мало не послизну́лися но́ги мої, мало не посковзну́лися сто́пи мої,
Jaz pa, malo da se niso izpotaknile noge moje, skoraj nič, da niso izpodrsnili koraki moji,
3 бо лихим я зави́дував, бачивши спо́кій безбожних, —
Ko sem zavidal blazne, gledal krivičnih blagostanje,
4 бо не мають стражда́ння до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,
Ker ni ga vozla notri do njih smrti, temuč tolsta je njih moč.
5 на лю́дській роботі нема їх, і ра́зом із іншими лю́дьми не зазнаю́ть вони вда́рів.
V trudu človeškem niso, in z drugimi ljudmi ne tepó jih nadloge.
6 Тому́ то пиха їхню шию оздо́блює, зодяга́є їх ша́та наси́лля,
Zatorej jih obdajajo prevzetnosti verige, pokriva jih kakor dika silovitost.
7 вилазять їм очі від жи́ру, бажа́ння їхнього серця збули́ся,
Svétiti se jim od tolšče obé očesi, kipé misli srčne.
8 сміються й злосли́во говорять про у́тиск, говорять бундю́чно:
Kužni so, in hudobno govoré zatiranje, in z višave govoré.
9 свої уста до неба підно́сять, — а їхній язик по землі походжа́є!
V nebo dvigajo usta svoja, in jezik njih prehaja zemljo.
10 Тому́ то туди Його люди зверта́ються, і щедро беруть собі воду
Zatorej se vrača sem ljudstvo njegovo, ko se čaše, vode polne, iztiskajo jim,
11 та й кажуть: „Хіба́ Бог те знає, і чи має Всеви́шній відо́мість,
Da pravijo: Kako bi poznal Bog mogočni? ali bi bilo znanje v višavi?
12 як он ті безбожні й безпечні на світі збільши́ли бага́тство своє?“
Glej tiste krivične, kako mirni vekomaj množijo močí.
13 Направду, нада́рмо очи́стив я серце своє, і в неви́нності вимив ру́ки свої,
Vendar zastonj čistim svoje srce, in v snagi umivam rok svoje;
14 і ввесь день я побитий, і щора́нку пока́раний.
Ko me tepe vsak dan, in pokora moja mi je gotova vsako jutro.
15 Коли б я сказав: „Буду так говори́ть, як вони“, то спроневі́рився б я поколі́нню синів Твоїх.
Ako rečem: Pravil bodem to; glej, izdajalec bi bil zarodu tvojih sinov.
16 І розду́мував я, щоб пізна́ти оте, — та трудне́ воно в о́чах моїх,
Ako bi mislil spoznati to, težavno se mi je zdelo v mojih očéh;
17 аж прийшов я в Божу святиню, — і кінець їхній побачив:
Dokler sem stopil v svetišča Boga mogočnega, zagledal njih konec.
18 направду, — Ти їх на слизько́му поставив, на спусто́шення кинув Ти їх!
Ali na polzlo jih staviš, mečeš jih dol v podrtije.
19 Як вони в одній хвилі спусто́шені, згинули, пощеза́ли від стра́хів!
Kako ginejo v zapuščenost, kakor v hipu minejo, konec jih je v grozah.
20 Немов сном по обу́дженні, Господи, о́бразом їхнім пого́рдиш, мов сном по обу́дженні!
Kakor sanje, ko se je zbudil kdo: Bog, ko se zbudiš, zaničuješ njih podobo.
21 Бо болить моє серце, і в нутрі́ моїм коле,
Ko se razdraži srce moje, in ko sem se v ledvicah svojih samega zbadal,
22 а я немов бидло й не знаю, — я перед Тобою худо́бою став!
Tedaj sem bil brezpameten, ko nisem vedel: kakor živina bil sem pri tebi.
23 Та я за́вжди з Тобою, — Ти де́ржиш мене за правицю,
Zatorej bodem jaz vedno s teboj; prijel si roko desno mojo.
24 Ти Своєю порадою во́диш мене, і пото́му до слави Ти ві́зьмеш мене!
Sè sovetom svojim me spremljaj, da me potem v slavo sprejmeš.
25 Хто є мені на небеса́х, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічо́го!
Kdo bi mi bil v nebesih razen tebe? in razen tebe se nikogar ne veselim na zemlji.
26 Гине тіло моє й моє серце, та Бог — скеля серця мого й моя доля навіки,
Ko peša meso moje in srce moje, skala srca mojega in delež moj je Bog vekomaj.
27 бо погинуть ось ті, хто боку́є від Тебе, пони́щиш Ти кожного, хто відсту́пить від Тебе!
Ker glej, kateri so daleč od tebe, ginejo; pokončaš ga, kdor koli se s prešestvovanjem izneveri tebi.
28 А я, — бли́зькість Бога для мене добро́, — на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіща́ти про всі Твої чи́ни!
Meni torej je dobro, da sem blizu Bogu; v Gospoda stavim svoje pribežališče, da oznanjam vsa dela tvoja.
