Псалми 73
1 Псалом Аса́фів.
Resnično, Bog je dober do Izraela, torej tistim, ki so čistega srca.
2 А я, — мало не послизну́лися но́ги мої, мало не посковзну́лися сто́пи мої,
Toda kar se mene tiče, so moja stopala skoraj odšla, moji koraki so malodane spodrsnili.
3 бо лихим я зави́дував, бачивши спо́кій безбожних, —
Kajti bil sem nevoščljiv nad nespametnimi, ko sem videl uspevanje zlobnih.
4 бо не мають стражда́ння до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,
Kajti v njihovi smrti ni vezi, vendar je njihova moč trdna.
5 на лю́дській роботі нема їх, і ра́зом із іншими лю́дьми не зазнаю́ть вони вда́рів.
Niso v stiski, kakor drugi ljudje niti niso trpinčeni kakor drugi ljudje.
6 Тому́ то пиха їхню шию оздо́блює, зодяга́є їх ша́та наси́лля,
Zato jih ošabnost obdaja naokoli kakor veriga, nasilje jih pokriva kakor obleka.
7 вилазять їм очі від жи́ру, бажа́ння їхнього серця збули́ся,
Njihove oči izstopajo z mastnostjo. Imajo več, kot si lahko želi srce.
8 сміються й злосли́во говорять про у́тиск, говорять бундю́чно:
Izprijeni so in glede zatiranja govorijo zlobno, govorijo vzvišeno.
9 свої уста до неба підно́сять, — а їхній язик по землі походжа́є!
Svoja usta postavljajo zoper nebesa in njihov jezik hodi po zemlji.
10 Тому́ то туди Його люди зверта́ються, і щедро беруть собі воду
Zato se njegovo ljudstvo vrača sèm in iztisnjene so jim polne čaše vode.
11 та й кажуть: „Хіба́ Бог те знає, і чи має Всеви́шній відо́мість,
Pravijo: »Kako Bog ve? In ali je znanje v Najvišjem?«
12 як он ті безбожні й безпечні на світі збільши́ли бага́тство своє?“
Glej, to so brezbožni, ki uspevajo v svetu, povečujejo se v bogastvih.
13 Направду, нада́рмо очи́стив я серце своє, і в неви́нності вимив ру́ки свої,
Resnično sem zaman očistil svoje srce in svoje roke umil v nedolžnosti.
14 і ввесь день я побитий, і щора́нку пока́раний.
Kajti ves dan sem bil trpinčen in kaznovan vsako jutro.
15 Коли б я сказав: „Буду так говори́ть, як вони“, то спроневі́рився б я поколі́нню синів Твоїх.
Če rečem: »Govoril bom na ta način, « glej, bi se pregrešil zoper rod tvojih otrok.
16 І розду́мував я, щоб пізна́ти оте, — та трудне́ воно в о́чах моїх,
Ko sem premišljeval, da to spoznam, je bilo zame preveč boleče,
17 аж прийшов я в Божу святиню, — і кінець їхній побачив:
dokler nisem odšel v Božje svetišče, potem sem razumel njihov konec.
18 направду, — Ти їх на слизько́му поставив, на спусто́шення кинув Ти їх!
Zagotovo si jih postavil na spolzke kraje, podiraš jih v uničenje.
19 Як вони в одній хвилі спусто́шені, згинули, пощеза́ли від стра́хів!
Kako so v hipu privedeni v opustošenje! Popolnoma so použiti s strahotami.
20 Немов сном по обу́дженні, Господи, о́бразом їхнім пого́рдиш, мов сном по обу́дженні!
Kakor sanje, ko se nekdo zbudi; tako boš, oh Gospod, ko se zbudiš, preziral njihovo podobo.
21 Бо болить моє серце, і в нутрі́ моїм коле,
Tako je bilo moje srce užaloščeno in v svoji notranjosti sem bil zboden.
22 а я немов бидло й не знаю, — я перед Тобою худо́бою став!
Tako nespameten sem bil in neveden. Pred teboj sem bil kakor žival.
23 Та я за́вжди з Тобою, — Ти де́ржиш мене за правицю,
Kljub temu sem nenehno s teboj. Prijel si me za mojo desnico.
24 Ти Своєю порадою во́диш мене, і пото́му до слави Ти ві́зьмеш мене!
Usmerjal me boš s svojim nasvetom in potem me sprejmi v slavo.
25 Хто є мені на небеса́х, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічо́го!
Koga imam v nebesih razen tebe? In nikogar ni na zemlji, ki si ga želim poleg tebe.
26 Гине тіло моє й моє серце, та Бог — скеля серця мого й моя доля навіки,
Moje meso in moje srce odpovedujeta, toda Bog je moč mojega srca in moj delež na veke.
27 бо погинуть ось ті, хто боку́є від Тебе, пони́щиш Ти кожного, хто відсту́пить від Тебе!
Kajti glej, tisti, ki so daleč od tebe, se bodo pogubili. Uničil si vse tiste, ki z vlačuganjem gredo od tebe.
28 А я, — бли́зькість Бога для мене добро́, — на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіща́ти про всі Твої чи́ни!
Toda zame je dobro, da se približam Bogu. Svoje trdno upanje sem položil v Gospoda Boga, da bom lahko oznanjal vsa tvoja dela.
