Псалми 73
1 Псалом Аса́фів.
Faarfannaa Asaaf. Dhugumaan Waaqni Israaʼeliif, warra garaan isaanii qulqulluu taʼeef gaarii dha.
2 А я, — мало не послизну́лися но́ги мої, мало не посковзну́лися сто́пи мої,
Ani garuu miilli koo gufachuu gaʼee, faanni koos mucucaachuu gaʼee ture.
3 бо лихим я зави́дував, бачивши спо́кій безбожних, —
Ani yommuun badhaadhummaa hamootaa argetti, of tuultotatti hinaafeen tureetii.
4 бо не мають стражда́ння до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,
Isaan hin dhiphatan; dhagni isaaniis fayyaa dha; cimaa dhas.
5 на лю́дській роботі нема їх, і ра́зом із іншими лю́дьми не зазнаю́ть вони вда́рів.
Rakkinni nama biraatti dhufu isaanitti hin dhufu; isaan akka namoota kaanii dhukkubaan hin dhaʼaman.
6 Тому́ то пиха їхню шию оздо́блює, зодяга́є їх ша́та наси́лля,
Kanaafuu of tuulummaan faaya morma isaanii ti; fincilas akka wayyaatti uffatu.
7 вилазять їм очі від жи́ру, бажа́ння їхнього серця збули́ся,
Iji isaanii coomee alatti dhiibama; hamminni isaan garaatti yaadan dhuma hin qabu.
8 сміються й злосли́во говорять про у́тиск, говорять бундю́чно:
Isaan ni qoosu; hamminas ni dubbatu; of tuulaa cunqursaadhaan nama doorsisu.
9 свої уста до неба підно́сять, — а їхній язик по землі походжа́є!
Afaan isaanii samii falmata; arrabni isaaniis lafa dhaala.
10 Тому́ то туди Його люди зверта́ються, і щедро беруть собі воду
Kanaafuu sabni gara isaaniitti dachaʼee bishaan baayʼee dhuga.
11 та й кажуть: „Хіба́ Бог те знає, і чи має Всеви́шній відо́мість,
Isaanis, “Waaqni akkamitti beekuu dandaʼaa? Waaqni Waan Hundaa Olii beekumsa qabaa?” jedhu.
12 як он ті безбожні й безпечні на світі збільши́ли бага́тство своє?“
Egaa namoonni hamoon akkana; isaan yeroo hunda yaaddoo malee jiraatu; badhaadhummaanis guddachaa deemu.
13 Направду, нада́рмо очи́стив я серце своє, і в неви́нності вимив ру́ки свої,
Yoos ani akkasumaan garaa koo qulqullinaan eeggadhee harka koos akkasumaan dhiqadhe kaa!
14 і ввесь день я побитий, і щора́нку пока́раний.
Ani guyyaa guutuu dhaʼameera; ganama ganamas adabameera.
15 Коли б я сказав: „Буду так говори́ть, як вони“, то спроневі́рився б я поколі́нню синів Твоїх.
Ani utuu, “Akkana nan dubbadha” jedhee jiraadhee silaa ijoollee kee nan yakkan ture.
16 І розду́мував я, щоб пізна́ти оте, — та трудне́ воно в о́чах моїх,
Garuu yommuu ani waan kana hunda hubachuu yaaletti, wanni kun hojii dadhabsiisaa natti taʼe.
17 аж прийшов я в Божу святиню, — і кінець їхній побачив:
Kunis hamma ani iddoo qulqullummaa Waaqaa seenutti ture; ergasiis ani galgala isaanii nan hubadhe.
18 направду, — Ти їх на слизько́му поставив, на спусто́шення кинув Ти їх!
Dhugumaan ati iddoo mucucaataa irra isaan dhaabde; akka isaan kufanii caccabaniifis gad isaan darbatte.
19 Як вони в одній хвилі спусто́шені, згинули, пощеза́ли від стра́хів!
Isaan akkamiin guutumaan guutuutti sodaadhaan fudhatamanii akkuma tasaa barbadaaʼan!
20 Немов сном по обу́дженні, Господи, о́бразом їхнім пого́рдиш, мов сном по обу́дженні!
Akkuma abjuun yeroo namni hirribaa dammaqutti taʼu sana, atis yaa Gooftaa, akkasuma yommuu ol kaatu, hawwii garaa isaanii ni busheessita.
21 Бо болить моє серце, і в нутрі́ моїм коле,
Yommuu lubbuun koo gadditee onneen koos waraanamtetti,
22 а я немов бидло й не знаю, — я перед Тобою худо́бою став!
ani gowwaa fi wallaalaan ture; fuula kee durattis akka horii nan taʼe.
23 Та я за́вжди з Тобою, — Ти де́ржиш мене за правицю,
Taʼus ani yeroo hunda si wajjinan jira; atis harka koo mirgaa ni qabda.
24 Ти Своєю порадою во́диш мене, і пото́му до слави Ти ві́зьмеш мене!
Ati gorsa keetiin na qajeelchita; ergasii immoo ulfinatti na galchita.
25 Хто є мені на небеса́х, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічо́го!
Ani samii keessaa eenyunan qaba? Lafa irraas si malee homaa hin fedhu.
26 Гине тіло моє й моє серце, та Бог — скеля серця мого й моя доля навіки,
Foon koo fi onneen koo dadhabuu dandaʼu; Waaqni garuu jabina garaa koo ti; bara baraanis inni qooda koo.
27 бо погинуть ось ті, хто боку́є від Тебе, пони́щиш Ти кожного, хто відсту́пить від Тебе!
Warri sirraa fagoo jiran ni badu; atis warra siif hin amanamne hunda ni balleessita.
28 А я, — бли́зькість Бога для мене добро́, — на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіща́ти про всі Твої чи́ни!
Akka ani yaadutti garuu Waaqatti dhiʼaachuun gaarii dha; Waaqayyo Gooftaa daʼoo koo godhadheera; ani hojii kee hunda nan labsa.
