Псалми 73
1 Псалом Аса́фів.
En salme av Asaf. Ja, Gud er god mot Israel, mot de rene av hjertet.
2 А я, — мало не послизну́лися но́ги мої, мало не посковзну́лися сто́пи мої,
Men jeg - nær hadde mine føtter snublet, på lite nær var mine trin glidd ut.
3 бо лихим я зави́дував, бачивши спо́кій безбожних, —
For jeg harmedes over de overmodige da jeg så at det gikk de ugudelige vel.
4 бо не мають стражда́ння до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,
For de er fri for lidelser inntil sin død, og deres styrke er vel ved makt.
5 на лю́дській роботі нема їх, і ра́зом із іншими лю́дьми не зазнаю́ть вони вда́рів.
De kjenner ikke til nød som andre folk, og de blir ikke plaget som andre mennesker.
6 Тому́ то пиха їхню шию оздо́блює, зодяга́є їх ша́та наси́лля,
Derfor er overmot deres halssmykke, vold omhyller dem som et klædebon.
7 вилазять їм очі від жи́ру, бажа́ння їхнього серця збули́ся,
Deres øine står ut av fedme, hjertets tanker bryter frem.
8 сміються й злосли́во говорять про у́тиск, говорять бундю́чно:
De håner og taler i ondskap om undertrykkelse; fra det høie taler de.
9 свої уста до неба підно́сять, — а їхній язик по землі походжа́є!
De løfter sin munn op til himmelen, og deres tunge farer frem på jorden.
10 Тому́ то туди Його люди зверта́ються, і щедро беруть собі воду
Derfor får de sitt folk til å vende sig om til dem, og vann i overflod suger de i sig.
11 та й кажуть: „Хіба́ Бог те знає, і чи має Всеви́шній відо́мість,
Og de sier: Hvorledes skulde Gud vite noget? Er det vel kunnskap hos den Høieste?
12 як он ті безбожні й безпечні на світі збільши́ли бага́тство своє?“
Se, dette er de ugudelige, og evig trygge vokser de i velmakt.
13 Направду, нада́рмо очи́стив я серце своє, і в неви́нності вимив ру́ки свої,
Ja, forgjeves har jeg renset mitt hjerte og tvettet mine hender i uskyld;
14 і ввесь день я побитий, і щора́нку пока́раний.
jeg blev dog plaget hele dagen, og hver morgen kom til mig med tukt.
15 Коли б я сказав: „Буду так говори́ть, як вони“, то спроневі́рився б я поколі́нню синів Твоїх.
Dersom jeg hadde sagt: Jeg vil tale således, se, da hadde jeg vært troløs mot dine barns slekt.
16 І розду́мував я, щоб пізна́ти оте, — та трудне́ воно в о́чах моїх,
Og jeg tenkte efter for å forstå dette; det var en plage i mine øine
17 аж прийшов я в Божу святиню, — і кінець їхній побачив:
- inntil jeg gikk inn i Guds helligdommer og gav akt på deres endelikt.
18 направду, — Ти їх на слизько́му поставив, на спусто́шення кинув Ти їх!
Ja, på glatte steder setter du dem; du lot dem falle, så de gikk til grunne.
19 Як вони в одній хвилі спусто́шені, згинули, пощеза́ли від стра́хів!
Hvor de blev ødelagt i et øieblikk! De gikk under og tok ende med forferdelse.
20 Немов сном по обу́дженні, Господи, о́бразом їхнім пого́рдиш, мов сном по обу́дженні!
Likesom en akter for intet en drøm når en har våknet op, således akter du, Herre, deres skyggebillede for intet når du våkner op.
21 Бо болить моє серце, і в нутрі́ моїм коле,
Når mitt hjerte var bittert, og det stakk mig i mine nyrer,
22 а я немов бидло й не знаю, — я перед Тобою худо́бою став!
da var jeg ufornuftig og forstod intet; som et dyr var jeg imot dig.
23 Та я за́вжди з Тобою, — Ти де́ржиш мене за правицю,
Men jeg blir alltid hos dig, du har grepet min høire hånd.
24 Ти Своєю порадою во́диш мене, і пото́му до слави Ти ві́зьмеш мене!
Du leder mig ved ditt råd, og derefter optar du mig i herlighet.
25 Хто є мені на небеса́х, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічо́го!
Hvem har jeg ellers i himmelen? Og når jeg har dig, har jeg ikke lyst til noget på jorden.
26 Гине тіло моє й моє серце, та Бог — скеля серця мого й моя доля навіки,
Vansmekter enn mitt kjød og mitt hjerte, så er dog Gud mitt hjertes klippe og min del evindelig.
27 бо погинуть ось ті, хто боку́є від Тебе, пони́щиш Ти кожного, хто відсту́пить від Тебе!
For se, de som holder sig borte fra dig, går til grunne; du utrydder hver den som faller fra dig i hor.
28 А я, — бли́зькість Бога для мене добро́, — на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіща́ти про всі Твої чи́ни!
Men for mig er det godt å holde mig nær til Gud; jeg setter min lit til Herren, Israels Gud, for å fortelle alle dine gjerninger.
