Псалми 73
1 Псалом Аса́фів.
Toe soaen’ Añahare t’Israele naho o malio añ’arofoo.
2 А я, — мало не послизну́лися но́ги мої, мало не посковзну́лися сто́пи мої,
Aa naho izaho, didý tsy ho nipolatitse o tombokoo; ho nidorasitse o liakoo.
3 бо лихим я зави́дував, бачивши спо́кій безбожних, —
Ie nitsikirike o mpievoñevoñeo, naho nitreako ty havokara’ o lo-tserekeo,
4 бо не мають стражда́ння до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,
Ie tsy manaintaiñe te mihomake, jangañe ka ty sandri’ iareo.
5 на лю́дській роботі нема їх, і ра́зом із іншими лю́дьми не зазнаю́ть вони вда́рів.
Tsy ampoheke manahake ondatio; mbore tsy tokoen-draha manahake ondaty ila’eo.
6 Тому́ то пиха їхню шию оздо́блює, зодяга́є їх ша́та наси́лля,
Aa le miravake fiebotseborañe am-bozo’eo; manaroñ’ iareo hoe sikiñe o hasiahañe mandoviakeo.
7 вилазять їм очі від жи́ру, бажа́ння їхнього серця збули́ся,
Mampibotiritse o fihaino’eo ty solike, etsake naho tampe-draha-irieñe ty tro’e.
8 сміються й злосли́во говорять про у́тиск, говорять бундю́чно:
Manivetive iereo, mikinia famorekekeañ’ an-karatiañe.
9 свої уста до неба підно́сять, — а їхній язик по землі походжа́є!
Fa najado’ iareo hiatreatre o likerañeo o falie’ iareoo, mikariokariok’ an-tane atoy o famele’ iareoo.
10 Тому́ то туди Його люди зверта́ються, і щедро беруть собі воду
Aa le mimpoly atoy ondati’eo, naho genohe’ iereo i rano era’ey.
11 та й кажуть: „Хіба́ Бог те знає, і чи має Всеви́шній відо́мість,
Le hoe iereo: Aia te haharofoanan’ Añahare? mahilala hao i Andindimoneñey?
12 як он ті безбожні й безпечні на світі збільши́ли бага́тство своє?“
Inay ie, o lo-tserekeo— ie mierañerañe manombo vara avao.
13 Направду, нада́рмо очи́стив я серце своє, і в неви́нності вимив ру́ки свої,
Toe tsy vente’e ty nañalioveko ty troko; naho nanasa tañañe an-kalio-tahiñe.
14 і ввесь день я побитий, і щора́нку пока́раний.
Nalovilovy lomoñandro iraho; vaho nililoveñe boa-maraiñe.
15 Коли б я сказав: „Буду так говори́ть, як вони“, то спроневі́рився б я поколі́нню синів Твоїх.
Lehe ataoko te, zao ty ho volañeko; hete! tsy ho nahity amo tariran’ ana’oo.
16 І розду́мував я, щоб пізна́ти оте, — та трудне́ воно в о́чах моїх,
Fa ie nitsakoreako, haharendreke o raha zao, le nihamokorañe o masokoo,
17 аж прийшов я в Божу святиню, — і кінець їхній побачив:
Ampara’ te niziliheko an-toen’Añahare miavake ao; vaho nahaisake ty figadoña’ iareo.
18 направду, — Ти їх на слизько́му поставив, на спусто́шення кинув Ти їх!
Toe apo’o an-tane malama iereo; ampikorovohe’o mb’an-karotsahañe ao.
19 Як вони в одній хвилі спусто́шені, згинули, пощеза́ли від стра́хів!
Hoke! akore ty fiantoa’ iareo anianike, Fa binotsa’ ty firevendreveñañe.
20 Немов сном по обу́дженні, Господи, о́бразом їхнім пого́рдиш, мов сном по обу́дженні!
Hoe nofy t’ie tsekake; ry Talè, ie mivañon-dRehe le ho heje’o vintañ’ iareo.
21 Бо болить моє серце, і в нутрі́ моїм коле,
Fa nikokentrekokentreñe ty troko naho niteveke ty an-tsapavoako ao,
22 а я немов бидло й не знаю, — я перед Тобою худо́бою став!
Akore ty hanèko naho ty habahimoako, hoe biby añatrefa’o eo.
23 Та я за́вжди з Тобою, — Ти де́ржиш мене за правицю,
Fe mpiama’o nainai’e iraho; rinambe’o ty tañako havana,
24 Ти Своєю порадою во́диш мене, і пото́му до слави Ти ві́зьмеш мене!
Hiaoloa’o ami’ty fanoroa’o, vaho ho rambese’o mb’añ’engeñe mb’eo.
25 Хто є мені на небеса́х, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічо́го!
Ia ro ahiko an-dikerañe ao, naho tsy Ihe? le tsy amam-pisalalàko an-tane atoy naho tsy Ihe.
26 Гине тіло моє й моє серце, та Бог — скеля серця мого й моя доля навіки,
Milesa ty nofoko naho o ovakoo, fa i Andrianañahare ro haozaran- troko naho ty anjarako nainai’e.
27 бо погинуть ось ті, хто боку́є від Тебе, пони́щиш Ти кожного, хто відсту́пить від Тебе!
Toe hihomake ze lavits’ Azo; songa aitoa’o ze miamboho ama’o hañarapiloa’e.
28 А я, — бли́зькість Бога для мене добро́, — на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіща́ти про всі Твої чи́ни!
Fe soa ho ahy ty fañarineako aman’Añahare, fipalirako t’i Iehovà Talè, hataliliko iaby o tolon-draha’oo.
