Псалми 73
1 Псалом Аса́фів.
psalmus Asaph quam bonus Israhel Deus his qui recto sunt corde
2 А я, — мало не послизну́лися но́ги мої, мало не посковзну́лися сто́пи мої,
mei autem paene moti sunt pedes paene effusi sunt gressus mei
3 бо лихим я зави́дував, бачивши спо́кій безбожних, —
quia zelavi super iniquis pacem peccatorum videns
4 бо не мають стражда́ння до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,
quia non est respectus morti eorum et firmamentum in plaga eorum
5 на лю́дській роботі нема їх, і ра́зом із іншими лю́дьми не зазнаю́ть вони вда́рів.
in labore hominum non sunt et cum hominibus non flagellabuntur
6 Тому́ то пиха їхню шию оздо́блює, зодяга́є їх ша́та наси́лля,
ideo tenuit eos superbia operti sunt iniquitate et impietate sua
7 вилазять їм очі від жи́ру, бажа́ння їхнього серця збули́ся,
prodiet quasi ex adipe iniquitas eorum transierunt in affectum cordis
8 сміються й злосли́во говорять про у́тиск, говорять бундю́чно:
cogitaverunt et locuti sunt in nequitia iniquitatem in excelso locuti sunt
9 свої уста до неба підно́сять, — а їхній язик по землі походжа́є!
posuerunt in caelum os suum et lingua eorum transivit in terra
10 Тому́ то туди Його люди зверта́ються, і щедро беруть собі воду
ideo convertetur populus meus hic et dies pleni invenientur in eis
11 та й кажуть: „Хіба́ Бог те знає, і чи має Всеви́шній відо́мість,
et dixerunt quomodo scit Deus et si est scientia in Excelso
12 як он ті безбожні й безпечні на світі збільши́ли бага́тство своє?“
ecce ipsi peccatores et abundantes in saeculo obtinuerunt divitias
13 Направду, нада́рмо очи́стив я серце своє, і в неви́нності вимив ру́ки свої,
et dixi ergo sine causa iustificavi cor meum et lavi inter innocentes manus meas
14 і ввесь день я побитий, і щора́нку пока́раний.
et fui flagellatus tota die et castigatio mea in matutino
15 Коли б я сказав: „Буду так говори́ть, як вони“, то спроневі́рився б я поколі́нню синів Твоїх.
si dicebam narrabo sic ecce nationem filiorum tuorum reprobavi
16 І розду́мував я, щоб пізна́ти оте, — та трудне́ воно в о́чах моїх,
et existimabam cognoscere hoc labor est ante me
17 аж прийшов я в Божу святиню, — і кінець їхній побачив:
donec intrem in sanctuarium Dei intellegam in novissimis eorum
18 направду, — Ти їх на слизько́му поставив, на спусто́шення кинув Ти їх!
verumtamen propter dolos posuisti eis deiecisti eos dum adlevarentur
19 Як вони в одній хвилі спусто́шені, згинули, пощеза́ли від стра́хів!
quomodo facti sunt in desolationem subito defecerunt perierunt propter iniquitatem suam
20 Немов сном по обу́дженні, Господи, о́бразом їхнім пого́рдиш, мов сном по обу́дженні!
velut somnium surgentium Domine in civitate tua imaginem ipsorum ad nihilum rediges
21 Бо болить моє серце, і в нутрі́ моїм коле,
quia inflammatum est cor meum et renes mei commutati sunt
22 а я немов бидло й не знаю, — я перед Тобою худо́бою став!
et ego ad nihilum redactus sum et nescivi
23 Та я за́вжди з Тобою, — Ти де́ржиш мене за правицю,
ut iumentum factus sum apud te et ego semper tecum
24 Ти Своєю порадою во́диш мене, і пото́му до слави Ти ві́зьмеш мене!
tenuisti manum dexteram meam et in voluntate tua deduxisti me et cum gloria suscepisti me
25 Хто є мені на небеса́х, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічо́го!
quid enim mihi est in caelo et a te quid volui super terram
26 Гине тіло моє й моє серце, та Бог — скеля серця мого й моя доля навіки,
defecit caro mea et cor meum Deus cordis mei et pars mea Deus in aeternum
27 бо погинуть ось ті, хто боку́є від Тебе, пони́щиш Ти кожного, хто відсту́пить від Тебе!
quia ecce qui elongant se a te peribunt perdidisti omnem qui fornicatur abs te
28 А я, — бли́зькість Бога для мене добро́, — на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіща́ти про всі Твої чи́ни!
mihi autem adherere Deo bonum est ponere in Domino Deo spem meam ut adnuntiem omnes praedicationes tuas in portis filiae Sion
