Псалми 73
1 Псалом Аса́фів.
Ein Psalm; von Asaph. Fürwahr, Gott ist Israel gut, denen, die reinen Herzens sind.
2 А я, — мало не послизну́лися но́ги мої, мало не посковзну́лися сто́пи мої,
Ich aber, wenig fehlte, so wären meine Füße abgewichen, um nichts wären ausgeglitten meine Schritte.
3 бо лихим я зави́дував, бачивши спо́кій безбожних, —
Denn ich beneidete die Übermütigen, als ich sah die Wohlfahrt der Gesetzlosen.
4 бо не мають стражда́ння до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,
Denn keine Qualen haben sie bei ihrem Tode, und wohlgenährt ist ihr Leib.
5 на лю́дській роботі нема їх, і ра́зом із іншими лю́дьми не зазнаю́ть вони вда́рів.
Nicht sind sie im Ungemach der Sterblichen, und mit den Menschen werden sie nicht geplagt.
6 Тому́ то пиха їхню шию оздо́блює, зодяга́є їх ша́та наси́лля,
Deshalb umgibt sie der Hochmut wie ein Halsgeschmeide, Gewalttat umhüllt sie wie ein Gewand.
7 вилазять їм очі від жи́ру, бажа́ння їхнього серця збули́ся,
Es tritt aus dem Fett hervor ihr Auge; sie wallen über in den Einbildungen des Herzens.
8 сміються й злосли́во говорять про у́тиск, говорять бундю́чно:
Sie höhnen und reden in Bosheit von Bedrückung; von oben herab reden sie.
9 свої уста до неба підно́сять, — а їхній язик по землі походжа́є!
Sie setzen in den Himmel ihren Mund, und ihre Zunge wandelt auf der Erde.
10 Тому́ то туди Його люди зверта́ються, і щедро беруть собі воду
Deshalb wendet sich hierher sein Volk, und Wasser in Fülle wird von ihnen geschlürft.
11 та й кажуть: „Хіба́ Бог те знає, і чи має Всеви́шній відо́мість,
Und sie sprechen: Wie wüßte es Gott, und wie sollte Wissen sein bei dem Höchsten?
12 як он ті безбожні й безпечні на світі збільши́ли бага́тство своє?“
Siehe, diese sind Gesetzlose, und, immerdar sorglos, erwerben sie sich Vermögen.
13 Направду, нада́рмо очи́стив я серце своє, і в неви́нності вимив ру́ки свої,
Fürwahr, vergebens habe ich mein Herz gereinigt, und in Unschuld gewaschen meine Hände.
14 і ввесь день я побитий, і щора́нку пока́раний.
Da ich ja geplagt ward den ganzen Tag, und alle Morgen meine Züchtigung da war.
15 Коли б я сказав: „Буду так говори́ть, як вони“, то спроневі́рився б я поколі́нню синів Твоїх.
Wenn ich gesagt hätte: Ich will ebenso reden, siehe, so wäre ich treulos gewesen dem Geschlecht deiner Söhne.
16 І розду́мував я, щоб пізна́ти оте, — та трудне́ воно в о́чах моїх,
Da dachte ich nach, um dieses zu begreifen: eine mühevolle Arbeit war es in meinen Augen;
17 аж прийшов я в Божу святиню, — і кінець їхній побачив:
bis ich hineinging in die Heiligtümer Gottes und jener Ende gewahrte.
18 направду, — Ти їх на слизько́му поставив, на спусто́шення кинув Ти їх!
Fürwahr, auf schlüpfrige Örter setzest du sie, stürzest sie hin zu Trümmern.
19 Як вони в одній хвилі спусто́шені, згинули, пощеза́ли від стра́хів!
Wie sind sie so plötzlich verwüstet, haben ein Ende genommen, sind umgekommen durch Schrecknisse!
20 Немов сном по обу́дженні, Господи, о́бразом їхнім пого́рдиш, мов сном по обу́дженні!
Wie einen Traum nach dem Erwachen wirst du, Herr, beim Aufwachen ihr Bild verachten.
21 Бо болить моє серце, і в нутрі́ моїм коле,
Als mein Herz sich erbitterte und es mich in meinen Nieren stach,
22 а я немов бидло й не знаю, — я перед Тобою худо́бою став!
da war ich dumm und wußte nichts; ein Tier war ich bei dir.
23 Та я за́вжди з Тобою, — Ти де́ржиш мене за правицю,
Doch ich bin stets bei dir: du hast mich erfaßt bei meiner rechten Hand;
24 Ти Своєю порадою во́диш мене, і пото́му до слави Ти ві́зьмеш мене!
durch deinen Rat wirst du mich leiten, und nach der Herrlichkeit wirst du mich aufnehmen.
25 Хто є мені на небеса́х, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічо́го!
Wen habe ich im Himmel? Und neben dir habe ich an nichts Lust auf der Erde.
26 Гине тіло моє й моє серце, та Бог — скеля серця мого й моя доля навіки,
Vergeht mein Fleisch und mein Herz, meines Herzens Fels und mein Teil ist Gott auf ewig.
27 бо погинуть ось ті, хто боку́є від Тебе, пони́щиш Ти кожного, хто відсту́пить від Тебе!
Denn siehe, es werden umkommen, die dir ferne sind; du vertilgst alle, die buhlerisch von dir abweichen.
28 А я, — бли́зькість Бога для мене добро́, — на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіща́ти про всі Твої чи́ни!
Ich aber, Gott zu nahen ist mir gut; ich habe meine Zuversicht auf den Herrn, Jehova, gesetzt, um zu erzählen alle deine Taten.
