Псалми 73
1 Псалом Аса́фів.
Ein Psalm Asafs. / Ja, gütig ist Gott gegen Israel, / Gegen die, die reines Herzens sind.
2 А я, — мало не послизну́лися но́ги мої, мало не посковзну́лися сто́пи мої,
Doch meine Füße wären beinah gestrauchelt, / Meine Tritte fast ausgeglitten.
3 бо лихим я зави́дував, бачивши спо́кій безбожних, —
Denn ich ward neidisch auf die Prahler, / Als ich das Glück der Frevler sah.
4 бо не мають стражда́ння до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,
Sie kennen ja keine Schmerzen, / Und von Gesundheit strotzt ihr Leib.
5 на лю́дській роботі нема їх, і ра́зом із іншими лю́дьми не зазнаю́ть вони вда́рів.
Nicht sind sie in Unglück wie Sterbliche sonst, / Sie leiden nicht Plage wie andre Leute.
6 Тому́ то пиха їхню шию оздо́блює, зодяга́є їх ша́та наси́лля,
Drum ist auch Hoffart ihr Halsschmuck, / Unrecht umhüllt sie als ihr Gewand.
7 вилазять їм очі від жи́ру, бажа́ння їхнього серця збули́ся,
Ihr Auge tritt mühsam hervor aus dem Fett, / Ihr Herz ist voll stolzer Gedanken.
8 сміються й злосли́во говорять про у́тиск, говорять бундю́чно:
Sie höhnen und sprechen boshaft von Gewalt, / Sie reden von oben herab.
9 свої уста до неба підно́сять, — а їхній язик по землі походжа́є!
In den Himmel setzen sie ihren Mund, / Ihre Zunge ergeht sich auf Erden.
10 Тому́ то туди Його люди зверта́ються, і щедро беруть собі воду
Drum fallen ihnen die Leute zu, / Die schlürfen Wasser in Fülle ein.
11 та й кажуть: „Хіба́ Бог те знає, і чи має Всеви́шній відо́мість,
Sie sprechen: "Wie sollte Gott etwas wissen? / Wohnt denn bei dem Höchsten Kenntnis?
12 як он ті безбожні й безпечні на світі збільши́ли бага́тство своє?“
Diese Leute leben zwar ohne Gott, / Doch haben sie, ewig ungestört, / Reichtum und Macht erlangt.
13 Направду, нада́рмо очи́стив я серце своє, і в неви́нності вимив ру́ки свої,
Umsonst ist's, daß ich mein Herz hab reingehalten / Und meine Hände in Unschuld gewaschen.
14 і ввесь день я побитий, і щора́нку пока́раний.
Ich war doch geplagt den ganzen Tag / Und ward alle Morgen aufs neue gestraft."
15 Коли б я сказав: „Буду так говори́ть, як вони“, то спроневі́рився б я поколі́нню синів Твоїх.
Hätt ich gedacht: So will ich auch reden, / Ich hätte verleugnet deiner Kinder Geschlecht.
16 І розду́мував я, щоб пізна́ти оте, — та трудне́ воно в о́чах моїх,
So sann ich denn nach, dies Rätsel zu lösen; / Doch allzu schwierig war es für mich;
17 аж прийшов я в Божу святиню, — і кінець їхній побачив:
Bis ich in Gottes Heiligtum ging / Und auf ihr (trauriges) Ende merkte.
18 направду, — Ти їх на слизько́му поставив, на спусто́шення кинув Ти їх!
Ja, auf schlüpfrigen Boden stellst du sie, / Du stürzest sie ins Verderben.
19 Як вони в одній хвилі спусто́шені, згинули, пощеза́ли від стра́хів!
Wie sind sie im Nu zunichte geworden, / Geschwunden, vergangen durch Schreckensgerichte!
20 Немов сном по обу́дженні, Господи, о́бразом їхнім пого́рдиш, мов сном по обу́дженні!
Wie ein Traum verfliegt, sobald man erwacht: / So wirst du, Adonái, ihr Bild verschmähn, / Wenn du dich aufmachst (zu richten).
21 Бо болить моє серце, і в нутрі́ моїм коле,
Würde (nun wieder) mein Herz erbittert, / Und fühlt ich es stechen in meinen Nieren:
22 а я немов бидло й не знаю, — я перед Тобою худо́бою став!
Dann wär ich ein Narr und wüßte nichts, / Ich wäre sogar wie ein Tier vor dir.
23 Та я за́вжди з Тобою, — Ти де́ржиш мене за правицю,
Aber ich bleibe nun stets bei dir, / Du hast ja erfaßt meine rechte Hand.
24 Ти Своєю порадою во́диш мене, і пото́му до слави Ти ві́зьмеш мене!
Nach deinem Ratschluß wirst du mich leiten / Und nimmst mich endlich mit Ehren auf.
25 Хто є мені на небеса́х, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічо́го!
Wen hätt ich im Himmel (ohne dich)? / Und bist du mein, so begehr ich nichts weiter auf Erden.
26 Гине тіло моє й моє серце, та Бог — скеля серця мого й моя доля навіки,
Ist auch mein Leib geschwunden, und schlägt mein Herz nicht mehr: / Meines Herzens Hort und mein Besitz / Bleibt doch Elohim auf ewig!
27 бо погинуть ось ті, хто боку́є від Тебе, пони́щиш Ти кожного, хто відсту́пить від Тебе!
Denn die von dir weichen, die kommen um; / Du vertilgst, die dich treulos verlassen.
28 А я, — бли́зькість Бога для мене добро́, — на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіща́ти про всі Твої чи́ни!
Mir aber ist köstlich die Nähe Elohims. / Auf Adonái Jahwe ruht mein Vertraun: / So will ich verkündigen all dein Tun.
