Псалми 73
1 Псалом Аса́фів.
TRULY God is good to Israel, even to such as are of a clean heart.
2 А я, — мало не послизну́лися но́ги мої, мало не посковзну́лися сто́пи мої,
But as for me, my feet were almost gone; my steps had well nigh slipped.
3 бо лихим я зави́дував, бачивши спо́кій безбожних, —
For I was envious at the foolish, when I saw the prosperity of the wicked.
4 бо не мають стражда́ння до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,
For there are no bands in their death: but their strength is firm.
5 на лю́дській роботі нема їх, і ра́зом із іншими лю́дьми не зазнаю́ть вони вда́рів.
They are not in trouble as other men; neither are they plagued like other men.
6 Тому́ то пиха їхню шию оздо́блює, зодяга́є їх ша́та наси́лля,
Therefore pride compasseth them about as a chain; violence covereth them as a garment.
7 вилазять їм очі від жи́ру, бажа́ння їхнього серця збули́ся,
Their eyes stand out with fatness: they have more than heart could wish.
8 сміються й злосли́во говорять про у́тиск, говорять бундю́чно:
They are corrupt, and speak wickedly concerning oppression: they speak loftily.
9 свої уста до неба підно́сять, — а їхній язик по землі походжа́є!
They set their mouth against the heavens, and their tongue walketh through the earth.
10 Тому́ то туди Його люди зверта́ються, і щедро беруть собі воду
Therefore his people return hither: and waters of a full cup are wrung out to them.
11 та й кажуть: „Хіба́ Бог те знає, і чи має Всеви́шній відо́мість,
And they say, How doth God know? and is there knowledge in the most High?
12 як он ті безбожні й безпечні на світі збільши́ли бага́тство своє?“
Behold, these are the ungodly, who prosper in the world; they increase in riches.
13 Направду, нада́рмо очи́стив я серце своє, і в неви́нності вимив ру́ки свої,
Verily I have cleansed my heart in vain, and washed my hands in innocency.
14 і ввесь день я побитий, і щора́нку пока́раний.
For all the day long have I been plagued, and chastened every morning.
15 Коли б я сказав: „Буду так говори́ть, як вони“, то спроневі́рився б я поколі́нню синів Твоїх.
If I say, I will speak thus; behold, I should offend against the generation of thy children.
16 І розду́мував я, щоб пізна́ти оте, — та трудне́ воно в о́чах моїх,
When I thought to know this, it was too painful for me;
17 аж прийшов я в Божу святиню, — і кінець їхній побачив:
Until I went into the sanctuary of God; then understood I their end.
18 направду, — Ти їх на слизько́му поставив, на спусто́шення кинув Ти їх!
Surely thou didst set them in slippery places: thou castedst them down into destruction.
19 Як вони в одній хвилі спусто́шені, згинули, пощеза́ли від стра́хів!
How are they brought into desolation, as in a moment! they are utterly consumed with terrors.
20 Немов сном по обу́дженні, Господи, о́бразом їхнім пого́рдиш, мов сном по обу́дженні!
As a dream when one awaketh; so, O Lord, when thou awakest, thou shalt despise their image.
21 Бо болить моє серце, і в нутрі́ моїм коле,
Thus my heart was grieved, and I was pricked in my reins.
22 а я немов бидло й не знаю, — я перед Тобою худо́бою став!
So foolish was I, and ignorant: I was as a beast before thee.
23 Та я за́вжди з Тобою, — Ти де́ржиш мене за правицю,
Nevertheless I am continually with thee: thou hast holden me by my right hand.
24 Ти Своєю порадою во́диш мене, і пото́му до слави Ти ві́зьмеш мене!
Thou shalt guide me with thy counsel, and afterward receive me to glory.
25 Хто є мені на небеса́х, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічо́го!
Whom have I in heaven but thee? and there is none upon earth that I desire beside thee.
26 Гине тіло моє й моє серце, та Бог — скеля серця мого й моя доля навіки,
My flesh and my heart faileth: but God is the strength of my heart, and my portion for ever.
27 бо погинуть ось ті, хто боку́є від Тебе, пони́щиш Ти кожного, хто відсту́пить від Тебе!
For, lo, they that are far from thee shall perish: thou hast destroyed all them that go a whoring from thee.
28 А я, — бли́зькість Бога для мене добро́, — на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіща́ти про всі Твої чи́ни!
But it is good for me to draw near to God: I have put my trust in the Lord God, that I may declare all thy works.
