Псалми 71
1 До Те́бе вдаюся я. Господи, — хай же не бу́ду повік засоро́млений! —
Psalmus David, Filiorum Ionadab, et priorum captivorum. In te Domine speravi, non confundar in æternum:
2 ви́зволь мене через правду Свою, і звільни́ мене, нахили Своє ухо до мене, й спаси́ мене,
in iustitia tua libera me, et eripe me. Inclina ad me aurem tuam, et salva me.
3 стань для мене за скелю мешка́льну, куди міг би я за́вжди ховатись! Ти наказав рятува́ти мене, бо Ти скеля моя та тверди́ня моя!
Esto mihi in Deum protectorem, et in locum munitum: ut salvum me facias, Quoniam firmamentum meum, et refugium meum es tu.
4 Бо́же мій, визволь мене від руки беззако́нного, від руки́ того, хто кривдить та гно́бить мене,
Deus meus eripe me de manu peccatoris, et de manu contra legem agentis et iniqui:
5 Ти бо, Влади́ко, наді́я моя, Господи, Ти охоро́на моя від юна́цького віку мого!
Quoniam tu es patientia mea Domine: Domine spes mea a iuventute mea.
6 На Тебе опе́рся я був від наро́дження, від утроби моєї матері — Ти охоро́на моя, в Тобі моя слава постійно!
In te confirmatus sum ex utero: de ventre matris meæ tu es protector meus: In te cantatio mea semper:
7 Я став багатьо́м, як диво́вище, — та Ти си́льна моя охоро́на!
tamquam prodigium factus sum multis: et tu adiutor fortis.
8 Уста́ мої повні Твоєї хвали́, уве́сь день — Твоєї вели́чности!
Repleatur os meum laude, ut cantem gloriam tuam: tota die magnitudinem tuam.
9 Не кидай мене на час ста́рости, коли зме́ншиться сила моя, не лиши Ти мене,
Ne proiicias me in tempore senectutis: cum defecerit virtus mea, ne derelinquas me.
10 бо мої вороги проти мене змовля́ються, а ті, що чату́ють на душу мою — нараджа́ються ра́зом,
Quia dixerunt inimici mei mihi: et qui custodiebant animam meam, consilium fecerunt in unum,
11 гово́рячи: „Бог покинув його, — доганяйте й хапа́йте його, бо нема, хто б його врятува́в!“
Dicentes: Deus dereliquit eum, persequimini, et comprehendite eum: quia non est qui eripiat.
12 Не відда́люйся, Боже, від мене, Боже мій — поспіши́ся ж на поміч мені!
Deus ne elongeris a me: Deus meus in auxilium meum respice.
13 Нехай посоро́мляться, хай позника́ють усі, хто нена́видить душу мою, бодай зодягли́ся в нару́гу та в со́ром усі, хто пра́гне для мене лихо́го!
Confundantur, et deficiant detrahentes animæ meæ: operiantur confusione, et pudore qui quærunt mala mihi.
14 А я буду постійно наді́ятись, і славу Твою над усе я помно́жу!
Ego autem semper sperabo: et adiiciam super omnem laudem tuam.
15 Уста́ мої оповіда́тимуть правду Твою, про спасі́ння Твоє — увесь день, бо числа́ їх не знаю, —
Os meum annuntiabit iustitiam tuam: tota die salutare tuum. Quoniam non cognovi litteraturam,
16 буду сла́вити вчи́нки великі всевла́дного Господа, згада́ю про правду Твою, єди́но Твою!
introibo in potentias Domini: Domine, memorabor iustitiæ tuæ solius.
17 Боже, навчав Ти мене від юна́цтва мого, — і аж дотепе́р я звіщаю про чу́да Твої.
Deus docuisti me a iuventute mea: et usque nunc pronuntiabo mirabilia tua.
18 А Ти, Боже, не кидай мене аж до ста́рости та сивини́, поки я не звіщу́ про раме́но Твоє поколі́нню, і кожному, хто́ тільки при́йде — про чи́ни великі Твої!
Et usque in senectam et senium: Deus ne derelinquas me, Donec annunciem brachium tuum generationi omni, quæ ventura est: Potentiam tuam,
19 Бо Твоя справедли́вість, о Боже, сягає аж до високо́сти, Боже, що речі великі вчини́в, — хто рівний Тобі?
et iustitiam tuam Deus usque in altissima, quæ fecisti magnalia: Deus quis similis tibi?
20 Ти мені показав був великі та люті нещастя, та знов Ти ожи́виш мене, і з безо́день землі мене зно́ву Ти ви́тягнеш,
Quantas ostendisti mihi tribulationes multas, et malas: et conversus vivificasti me: et de abyssis terræ iterum reduxisti me:
21 Ти збі́льшиш величність мою, і знову поті́шиш мене!
Multiplicasti magnificentiam tuam: et conversus consolatus es me.
22 А я буду на а́рфі хвалити Тебе, Твою правду, мій Боже, із гу́слами буду співати Тобі, Святий Ти Ізраїлів!
Nam et ego confitebor tibi in vasis psalmi veritatem tuam: Deus psallam tibi in cithara, sanctus Israel.
23 Нехай співом раді́ють уста́ мої, бо буду співати Тобі я та душа моя, яку Ти врятува́в!
Exultabunt labia mea cum cantavero tibi: et anima mea, quam redemisti.
24 Шепо́че про правду Твою мій язик ці́лий день, бо посоро́млені, бо пога́ньблені всі, хто шукає лихо́го для мене!
Sed et lingua mea tota die meditabitur iustitiam tuam: cum confusi et reveriti fuerint qui quærunt mala mihi.
